інформаційне суспільство
мережа Інтернет, її послуги та характеристики
інформаційно-пошукові системи
суспільні ресурси мережі Інтернет
банки даних
електронні бібліотеки
електронні наукові видання
портал бібліотеки імені В. Вернадського
освітні ресурси загального призначення
ресурси, присвячені соціальній інформатиці
освітні ресурси, присвячені інформатиці
характеристики послуг для дистанційної освіти
технології Веб 2.0
соціальні мережі
середа, 3 квітня 2013 р.
соціальні мережі
Соціа́льна мере́жа — соціальна структура, утворена індивідами або організаціями. Вона відображає розмаїтні зв'язки між ними через різноманітні соціальні взаємовідносини, починаючи з випадкових знайомств і закінчуючи тісними родинними вузами. Вперше термін було запропоновано в 1954 році Дж. А. Барнесом (в роботі Class and Committees in a Norwegian Island Parish, «Human Relations»). Максимальний розмір соціальних мереж становить близько 150 осіб, а середній — 123 (Хілл та Данбер, 2002).
Аналіз соціальних мереж (має стосунок із теорія мереж) перетворився на основний метод досліджень в сучасній соціології, антропології, географії, соціальній психології, інформатиці та дослідженні організацій, а також поширену тему для досліджень та дискусій. Дослідження в декількох академічних сферах показали, що соціальні мережі діють на багатьох рівнях, починаючи від родин, і закінчуючи цілими націями, та відіграють важливу роль в тому, як розв'язуються проблеми, працюють організації, та досягають успіху на шляху до власних цілей індивіди.
Соціальними мережами називають також інтернет-програми, які допомагають друзям, бізнес-партнерам або іншим особам спілкуватись та встановлювати зв'язки між собою використовуючи набір інструментів. Ці програми, відомі як «Онлайнові соціальні мережі», стають дедалі популярнішими.
ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ ПРО СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ
Теорія соціальних мереж розглядає соціальні взаємовідносини в термінах вузлів та зв'язків. Вузли є відособленими акторами в мережах, а зв'язки відповідають стосункам між акторами. Може існувати багато типів зв'язків між вузлами. В найпростішій формі, соціальна мережа є відображенням всіх зв'язків, які мають відношення до дослідження, між вузлами. Мережі можуть використовуватись для встановлення соціального капіталу окремих акторів. Ці концепції часто відображаються на діаграмі соціальної мережі, на якій вузлам відповідають точки, а зв'язкам — лінії.
Форма соціальної мережі допомагає визначити ступінь своєї корисності для її учасників. Менші, зв'язаніші мережі можуть бути менш корисними для своїх учасників, ніж мережі з багатьма слабкими зв'язками з особами ззовні від основної мережі. «Відкритіші» мережі, з багатьма слабкими зв'язками та соціальними взаєминами, вірогідніше будуть пропонувати нові ідеї та можливості для своїх учасників, аніж зачинені мережі з багатьма надлишковими зв'язками. Іншими словами, група знайомих друзів, які спілкуються лише один з одним вже володіють спільними знаннями та можливостями. Група осіб, із зв'язками з іншими соціальними спільнотами, вірогідно, отримуватимуть доступ до ширшого діапазону інформації. Для досягнення успіху, індивідам краще мати зв'язки з декількома мережами, аніж багато зв'язків в межах однієї мережі. Аналогічно, індивіди можуть впливати, або діяти в ролі брокера в середині своїх соціальних мереж з'єднуючи дві мережі, в яких відсутні безпосередні зв'язки (має назву заповнення соціальних дір).
Сила теорії соціальних мереж у її відмінності від традиційних соціологічних наук, згідно з якими вважається, що саме атрибути окремих акторів — дружність або недружність, рівень інтелекту, тощо — відіграють основну роль. У теорії соціальних мереж використовується інший погляд, коли атрибути окремих акторів менш важливі, аніж стосунки та зв'язки з іншими акторами в мережі. Цей підхід виявився корисним при поясненні багатьох реальних явищ, але залишає менше простору для індивідуальних дій, можливостей індивідів впливати на свій успіх, так як багато залежить від структури їхньої мережі.
Соціальні мережі, також, використовувались для дослідження того, як взаємодіють компанії, характеризуючи багато неформальних зв'язків, які поєднують між собою представників керівництв, а також асоціації та зв'язки між окремими робітниками в різних компаніях. Ці мережі дають можливості компаніям збирати інформацію, утримувати конкуренцію та, навіть, таємно змовлятись про встановлення цін або політик.
СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ В ІНТЕРНЕТІ
Першим інтернет-сайтом, який пропонував можливості роботи із соціальними мережами, був classmates.com, який з'явився в 1995 році. У слід за ним, в 1997 році з'явився SixDegrees.com. Починаючи з 2001 року почали з'являтись сайти, в яких використовувалась технологія під назвою Коло друзів. Ця форма соціальних мереж, яка широко використовується у віртуальних спільнотах, набула широкої популярності в 2002 році та розквітнула з появою сайту Friendster. Наразі, існує більш ніж 200 сайтів з можливостями організації соціальних мереж. Популярність цих сайтів постійно зростала, і в 2005 році було більше переглядів сторінок сайту MySpace, аніж сайту Google[2]. В 2004 році була створена найбільша на сьогоднішній день соціальна мережа у світі Facebook. Google також пропонує веб-стайт з можливостями роботи із соціальними мережами orkut, який було запущено в 2004 році. Соціальні мережі почали розглядатись як складова інтернет стратегії приблизно в той самий час: в березні 2005, Yahoo запустила Yahoo! 360°, а в липні 2005 News Corportaion запустила MySpace.[3]
В цих спільнотах, спочатку, група перших користувачів надсилає запрошення членам власних соціальних мереж приєднатись до спільноти сайту. Нові члени повторюють цей процес, збільшуючи загальну кількість учасників та зв'язків в мережі. Сайти, також, пропонують такі можливості, як автоматичне оновлення адресних книг, перегляд особистої інформації один одного, утворення нових зв'язків за допомогою «служб знайомств» та інших форм соціальних зв'язків у мережі. Соціальні мережі також можуть організовуватись навколо ділових стосунків, як, наприклад, у випадку LinkedIn.
Змішування мереж — це підхід до соціальних мереж, який комбінує особисті зустрічі та елементи комунікації в мережі. MySpace, наприклад, будується на основі незалежних музичних та святкових сцен, а Facebook віддзеркалює університетські спільноти. Нові соціальні мережі в Інтернеті все більше зосереджуються на певних галузях, наприклад, на мистецтві, тенісі, футболі, автомобілях, та, навіть, пластичній хірургії.
Більшість із соціальних мереж в Інтернеті є публічними, дозволяючи будь-кому приєднатись. Деякі організації, такі як великі корпорації, також мають доступ до приватних служб соціальних мереж, наприклад Enterprise Relationship Management. Вони встановлюють ці програми на власних серверах та надають можливість робітникам оприлюднювати свої мережі контактів та відносин із зовнішніми особами та компаніями.
Інші приклади соціальних мереж: в Інтернеті — мережа для обміну фотографій Flickr, персональний онлайн щоденник LiveJournal.
Українські соціальні мережі: Folk — мережа для неформального спілкування, Connect.ua та Vkontakte.ru — молодіжні соціальні мережі, Profeo — ділова соціальна мережа для професіоналів, Українські науковці у світі — соціальна мережа для науковців, Ukrainci.org — неполітична блого-соціальна мережа «Ми-Українці!»
Аналіз соціальних мереж (має стосунок із теорія мереж) перетворився на основний метод досліджень в сучасній соціології, антропології, географії, соціальній психології, інформатиці та дослідженні організацій, а також поширену тему для досліджень та дискусій. Дослідження в декількох академічних сферах показали, що соціальні мережі діють на багатьох рівнях, починаючи від родин, і закінчуючи цілими націями, та відіграють важливу роль в тому, як розв'язуються проблеми, працюють організації, та досягають успіху на шляху до власних цілей індивіди.
Соціальними мережами називають також інтернет-програми, які допомагають друзям, бізнес-партнерам або іншим особам спілкуватись та встановлювати зв'язки між собою використовуючи набір інструментів. Ці програми, відомі як «Онлайнові соціальні мережі», стають дедалі популярнішими.
ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ ПРО СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ
Теорія соціальних мереж розглядає соціальні взаємовідносини в термінах вузлів та зв'язків. Вузли є відособленими акторами в мережах, а зв'язки відповідають стосункам між акторами. Може існувати багато типів зв'язків між вузлами. В найпростішій формі, соціальна мережа є відображенням всіх зв'язків, які мають відношення до дослідження, між вузлами. Мережі можуть використовуватись для встановлення соціального капіталу окремих акторів. Ці концепції часто відображаються на діаграмі соціальної мережі, на якій вузлам відповідають точки, а зв'язкам — лінії.
Форма соціальної мережі допомагає визначити ступінь своєї корисності для її учасників. Менші, зв'язаніші мережі можуть бути менш корисними для своїх учасників, ніж мережі з багатьма слабкими зв'язками з особами ззовні від основної мережі. «Відкритіші» мережі, з багатьма слабкими зв'язками та соціальними взаєминами, вірогідніше будуть пропонувати нові ідеї та можливості для своїх учасників, аніж зачинені мережі з багатьма надлишковими зв'язками. Іншими словами, група знайомих друзів, які спілкуються лише один з одним вже володіють спільними знаннями та можливостями. Група осіб, із зв'язками з іншими соціальними спільнотами, вірогідно, отримуватимуть доступ до ширшого діапазону інформації. Для досягнення успіху, індивідам краще мати зв'язки з декількома мережами, аніж багато зв'язків в межах однієї мережі. Аналогічно, індивіди можуть впливати, або діяти в ролі брокера в середині своїх соціальних мереж з'єднуючи дві мережі, в яких відсутні безпосередні зв'язки (має назву заповнення соціальних дір).
Сила теорії соціальних мереж у її відмінності від традиційних соціологічних наук, згідно з якими вважається, що саме атрибути окремих акторів — дружність або недружність, рівень інтелекту, тощо — відіграють основну роль. У теорії соціальних мереж використовується інший погляд, коли атрибути окремих акторів менш важливі, аніж стосунки та зв'язки з іншими акторами в мережі. Цей підхід виявився корисним при поясненні багатьох реальних явищ, але залишає менше простору для індивідуальних дій, можливостей індивідів впливати на свій успіх, так як багато залежить від структури їхньої мережі.
Соціальні мережі, також, використовувались для дослідження того, як взаємодіють компанії, характеризуючи багато неформальних зв'язків, які поєднують між собою представників керівництв, а також асоціації та зв'язки між окремими робітниками в різних компаніях. Ці мережі дають можливості компаніям збирати інформацію, утримувати конкуренцію та, навіть, таємно змовлятись про встановлення цін або політик.
СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ В ІНТЕРНЕТІ
Першим інтернет-сайтом, який пропонував можливості роботи із соціальними мережами, був classmates.com, який з'явився в 1995 році. У слід за ним, в 1997 році з'явився SixDegrees.com. Починаючи з 2001 року почали з'являтись сайти, в яких використовувалась технологія під назвою Коло друзів. Ця форма соціальних мереж, яка широко використовується у віртуальних спільнотах, набула широкої популярності в 2002 році та розквітнула з появою сайту Friendster. Наразі, існує більш ніж 200 сайтів з можливостями організації соціальних мереж. Популярність цих сайтів постійно зростала, і в 2005 році було більше переглядів сторінок сайту MySpace, аніж сайту Google[2]. В 2004 році була створена найбільша на сьогоднішній день соціальна мережа у світі Facebook. Google також пропонує веб-стайт з можливостями роботи із соціальними мережами orkut, який було запущено в 2004 році. Соціальні мережі почали розглядатись як складова інтернет стратегії приблизно в той самий час: в березні 2005, Yahoo запустила Yahoo! 360°, а в липні 2005 News Corportaion запустила MySpace.[3]
В цих спільнотах, спочатку, група перших користувачів надсилає запрошення членам власних соціальних мереж приєднатись до спільноти сайту. Нові члени повторюють цей процес, збільшуючи загальну кількість учасників та зв'язків в мережі. Сайти, також, пропонують такі можливості, як автоматичне оновлення адресних книг, перегляд особистої інформації один одного, утворення нових зв'язків за допомогою «служб знайомств» та інших форм соціальних зв'язків у мережі. Соціальні мережі також можуть організовуватись навколо ділових стосунків, як, наприклад, у випадку LinkedIn.
Змішування мереж — це підхід до соціальних мереж, який комбінує особисті зустрічі та елементи комунікації в мережі. MySpace, наприклад, будується на основі незалежних музичних та святкових сцен, а Facebook віддзеркалює університетські спільноти. Нові соціальні мережі в Інтернеті все більше зосереджуються на певних галузях, наприклад, на мистецтві, тенісі, футболі, автомобілях, та, навіть, пластичній хірургії.
Більшість із соціальних мереж в Інтернеті є публічними, дозволяючи будь-кому приєднатись. Деякі організації, такі як великі корпорації, також мають доступ до приватних служб соціальних мереж, наприклад Enterprise Relationship Management. Вони встановлюють ці програми на власних серверах та надають можливість робітникам оприлюднювати свої мережі контактів та відносин із зовнішніми особами та компаніями.
Інші приклади соціальних мереж: в Інтернеті — мережа для обміну фотографій Flickr, персональний онлайн щоденник LiveJournal.
Українські соціальні мережі: Folk — мережа для неформального спілкування, Connect.ua та Vkontakte.ru — молодіжні соціальні мережі, Profeo — ділова соціальна мережа для професіоналів, Українські науковці у світі — соціальна мережа для науковців, Ukrainci.org — неполітична блого-соціальна мережа «Ми-Українці!»
технології Веб 2.0
Веб 2.0 – друге покоління мережевих сервісів Інтернету. На відміну від першого покоління сервісів (the mostly read-only Web) Веб 2.0 (the wildly read-write Web) дозволяє користувачам спільно діяти - обмінюватися інформацією, зберігати посилання та мультимедійні документи, створювати та редагувати публікації, тобто відбувається налагодження соціальної взаємодії. Тому технології Веб 2.0. ще називають соціальними сервісами Інтернету.
Появу терміну Веб 2.0 прийнято пов‘язувати зі статтею Тіма О‘Рейлі „Що таке Веб 2.0”. За Тімом О‘Рейлі «Веб 2.0 – це не просто інтеграція сервісів, це ідея використання колективного розуму».
Концепцію Веб 2.0 розроблено в результаті спільного мозкового штурму видавництва O’Reilly Media та компанії MediaLive International під час проведення коференції FOO Camp. На малюнку 2 показано мапу Веб 2.0, яка ілюструє основні ідеї та принципи Веб 2.0.
Типологію соціальних сервісів здійснено у відповідності до видів діяльності членів мережевого співтовариства.
До основних типів можна віднести:
Соціальні пошукові системи
Засоби для збереження закладок
Соціальні сервіси збереження мультимедійних ресурсів
Мережеві щоденники (блоги)
ВікіВікі (WikiWiki)
Карти знань
Соціальні геосервіси
Появу терміну Веб 2.0 прийнято пов‘язувати зі статтею Тіма О‘Рейлі „Що таке Веб 2.0”. За Тімом О‘Рейлі «Веб 2.0 – це не просто інтеграція сервісів, це ідея використання колективного розуму».
Концепцію Веб 2.0 розроблено в результаті спільного мозкового штурму видавництва O’Reilly Media та компанії MediaLive International під час проведення коференції FOO Camp. На малюнку 2 показано мапу Веб 2.0, яка ілюструє основні ідеї та принципи Веб 2.0.
Типологію соціальних сервісів здійснено у відповідності до видів діяльності членів мережевого співтовариства.
До основних типів можна віднести:
Соціальні пошукові системи
Засоби для збереження закладок
Соціальні сервіси збереження мультимедійних ресурсів
Мережеві щоденники (блоги)
ВікіВікі (WikiWiki)
Карти знань
Соціальні геосервіси
характеристики послуг для дистанційної освіти
Інформатизація освіти в Україні - один з найважливіших механізмів, що зачіпає основні напрямки модернізації освітньої системи. Сучасні інформаційні технології відкривають нові перспективи для підвищення ефективності освітнього процесу. Змінюється сама парадигма освіти. Велика роль надається методам активного пізнання, самоосвіті, дистанційним освітнім програмам.
ДН - засноване на сучасних інформаційних і комунікаційних технологіях навчання й підвищення кваліфікації.
Дистанційні технології навчання можна розглядати як природний етап еволюції традиційної системи освіти від дошки з крейдою до електронної дошки й комп'ютерних навчальних систем, від книжкової бібліотеки до електронної, від звичайної аудиторії до віртуальної аудиторії.
Ефективність дистанційного навчання заснована на тому, що ті, кого навчають, самі почувають необхідність подальшого навчання, а не піддаються тиску з боку. Вони мають можливість роботи з навчальними матеріалами в такому режимі й обсязі, який підходить безпосередньо їм. Ефект у значній мірі залежить від того, наскільки регулярно займається той, хто навчається. Послідовне виконання контрольно-діагностичних завдань і випускної роботи, а також підтримка у всіх питаннях з боку викладача-координатора забезпечує планомірне засвоєння знань.
Аналіз впровадження дистанційного навчання показує, що до реального контингенту потенційних студентів можна віднести тих, хто часто перебуває у відрядженнях, військовослужбовців, територіально віддалених слухачів, жінок, що перебувають у декретній відпустці, людей з фізичними вадами, тих, хто поєднує навчання й роботу, співробітників, що підвищують свою кваліфікацію тощо. Й незважаючи на те, що дистанційне навчання передбачає одержання також і базової середньої освіти, цей напрямок не одержав активного впровадження в освітній процес шкіл, коледжів та інших середньо-спеціальних установ освіти.
Не кожному вдається відучитися п'ять років у стінах вузу, але сучасні технології можуть дати другий шанс. Дистанційна освіта - навчання на відстані - стала справжньою новацією 21 століття. Віртуальний курс лекцій дозволяє скоротити або розтягти час навчання за своїм розсудом. Серед плюсів такого навчання називається можливість займатися в будь-якому місці, де є комп'ютер, матеріал суворо дозований по тижнях і збігається з усіма вимогами, які пред'являються до студентів будь-якого вузу, крім того, у студента є можливість виконувати завдання в зручний для нього час. Процес виконання завдань залишається за кадром. Теоретично їх може зробити хтось інший. Для здачі сесії прийдеться повторити подвиг Ломоносова - приїхати з рідної глибинки. Дистанційне навчання дешевше стаціонарного, але за рахунок купівлі комп'ютера й плати за Інтернет помітно дорожчає.
На першому курсі дистанційного навчання багато студентів страждають від нестачі контролю з боку деканату. Головна складність - змусити себе вчитися. Ще одна проблема - відсутність особистого спілкування з викладачем. Питання електронною поштою нагадують запити в довідкову службу, а семінари - інтернет-форуми.
Для одних нова система навчання - єдиний доступний спосіб одержати вищу освіту, інші - нізащо не проміняли б традиційне навчання на дистанційне, оскільки сприймають університет не тільки як місце навчання, але й можливість особистого спілкування зі студентами, і з викладачами.
Ефективність дистанційного навчання для випускників і студентів полягає і в тому, що можливість навчатися дистанційно не обмежує можливості навчатися й удосконалюватися в професійній діяльності під час роботи на підприємстві. Цей рівень освіти студенти вважають цілком достатнім і можливим для здійснення своїх життєвих планів. Багато хто з них вважає, що отримані знання відповідають успішній роботі.
Найбільш важливими компонентами дистанційного навчання є: створення практичних ситуацій під час навчального процесу, можливість проявити себе, самореалізуватися, чіткість організації навчального процесу, індивідуального підходу. Найменш важливими: участь у науково-дослідній роботі, можливість "показати себе".
У процесі дистанційного навчання студенти найчастіше використовують навчальний матеріал на паперових носіях і в електронному вигляді.
Вміння працювати в навчальному сервері допоможуть студентам вирішувати проблеми з навчальним матеріалом і консультуванням на відстані у вільний час. Оцінюючи успіх у майбутній професійній діяльності, студенти, що не мали досвіду роботи, оцінюють свої шанси трохи вище, ніж ті, хто працює в даний момент. Навчальний сервер більшість студентів використовують нечасто, але є ті, хто використовує його щодня. Найбільш активні у відвідуванні навчального сервера студенти старших курсів.
Більшість студентів надають перевагу таким формам контролю: контрольно-атестаційні роботи, реферати, вирішення практичних завдань, оцінка рівня знань у процесі особистого інтерв'ю з викладачем, самооцінка. Більшості студентів дистанційної технології навчання, незалежно від курсу, навчання дається легко й позитивно на них впливає. Так, більше половини студентів відзначили, що за час навчання вони опанували вміння самостійної роботи, підвищили свій рівень знань і отримали впевненість у своїх силах і планах на майбутнє. Можна зробити висновок, що студенти доброзичливо ставляться до дистанційного навчання.
Розповідаючи про особливості дистанційних технологій навчання, можна відзначити, що даний вид навчання підходить не для всіх. Система підготовки в українських школах не зорієнтована на формування самостійності в учнів, а іноді людині дана технологія просто не підходить.
Основна мета дистанційного навчання - дозволити вчитися всім бажаючим, у кого є прагнення одержати професію. Інтерес до даної технології навчання опитані бачать не тільки в бажанні одержати освіту, але й у тому, що інформаційні технології впроваджуються в наше повсякденне життя.
Потенціал дистанційних технологій оцінюється високо. Однак до можливої заміни традиційних технологій дистанційними поки що ставляться обережно. Часто висловлюється думка про те, що будь-якій людині необхідно надавати альтернативу й свободу вибору освітніх технологій. Але є переконання, що за дистанційними технологіями - майбутнє. Студенти, що навчаються дистанційно, більш адаптовані до зовнішніх умов, вони більш самостійні, товариські й комунікабельні, не бояться приймати важливі рішення, а виходить, у сучасному світі бізнесу їм буде легше.
Сьогодні випускники, що навчалися дистанційно, звичайно вище оцінюють престиж отриманої професії. Вони, як і багато хто, зазнають труднощів, але бувають найбільш успішними й краще адаптованими в професійній сфері. Оцінка задоволенням місцем у колективі й стосунками з керівництвом у випускників дистанційної технології трохи вища, ніж у випускників традиційного навчання.
Сьогодні дистанційні технології навчання вже зайняли одне із провідних місць у середній професійній освіті. Зацікавленість в одержанні спеціальності дистанційно зростає, а якісні характеристики фахівців відрізняються тільки позитивними моментами: упевненістю у власних силах, легкою адаптацією в колективі, умінням самоосвічуватися. Всебічний аналіз дистанційного навчання підтвердив гіпотезу якісної підготовки фахівців середньої ланки.
Змішане навчання
Як свідчать практика й ряд досліджень, тенденція навчання чітко розвивається в напрямку змішаного навчання. Під змішаним навчанням (blended learning) прийнято розуміти об'єднання формальних засобів навчання - роботи в аудиторіях, вивчення теоретичного матеріалу - з неформальними, наприклад, обговоренням за допомогою електронної пошти й інтернет-конференцій. Змішана форма навчання органічно з'єднує в собі як денні, так і дистанційні форми навчання.
Навчання в дистанційній і змішаній формі. У чому різниця?
Дистанційне навчання здійснюється тільки за допомогою Інтернет: одержання навчальних матеріалів і завдань, і всі інші питання, пов'язані з комунікацією, проходять тільки заочно. Проміжна й підсумкова атестація здійснюється також за допомогою пересилання й перевірки матеріалів.
Змішане навчання складається із трьох етапів: дистанційне вивчення теоретичного матеріалу, освоєння практичних аспектів у формі денних занять, остання фаза - здача іспиту або виконання випускної роботи.
ДН забезпечує можливість навчатися тоді, коли Вам це зручно й у тому темпі, що Ви обираєте самі в рамках установлених строків проведення курсів. При цьому не потрібно витрачати час на дорогу. ДН в сучасному світі здійснюється за допомогою таких технологій, як Інтернет, e-mail, телефонний і факсимільний зв'язок, відеоконференції, можливе також традиційне пересилання навчальних матеріалів поштою (друкованих, аудіо-, відео- й електронних навчальних матеріалів).
Але існують і негативні сторони дистанційного навчання:
відсутність очного спілкування вчителя й учня, а виходить, немає індивідуального підходу в навчанні й вихованні;
студенти не завжди самодисципліновані, свідомі і самостійні, як необхідно при дистанційному навчанні;
для постійного доступу до джерел інформації потрібна гарна технічна оснащеність;
нестача практичних занять і відсутність постійного контролю.
Слід зазначити також низьку теоретичну проробку проблеми дистанційного навчання. Це проявляється, насамперед, у відсутності чітко виражених цілей навчання й необхідних початкових вимог до студента, для роботи в цій системі, слабкому рівні системи контролю його знань, відсутності вимог до змісту дистанційних курсів і учбово-методичному забезпеченні, захисту авторських прав розробників навчальних матеріалів, сертифікації інститутів дистанційної освіти тощо. І, крім того, не по всіх спеціальностях можна проводити підготовку фахівців за допомогою дистанційних курсів.
Якщо говорити про змішане навчання, то безліч проблем зникають самі по собі.
Змішана модель навчання - це модель використання розподілених інформаційно-освітніх ресурсів в стаціонарному навчанні із застосуванням елементів асинхронного й синхронного ДН. Практикується як елемент стаціонарного навчання при проведенні аудиторних занять і в самостійній роботі студентів. Тобто змішане навчання успадковує переваги дистанційного навчання й виключає його недоліки.
Цілі навчання при змішаній формі залишаються попередніми, змінюються засоби й методи їх досягнення. Система контролю знань одержує нові можливості: використання контролюючих систем у поєднанні із традиційними методами.
Змішане навчання використовує найрізноманітніші методи, як традиційні, так і інтерактивні: лекційні лабораторні, комп'ютерні презентації, комп'ютерне навчання й навчання через Інтернет. Ці методи використовуються як окремо, так і в поєднанні один з одним.
Видавництва електронної продукції випускають різні види мультимедійних продуктів: електронні підручники, довідники, контролюючі програми, енциклопедії тощо. Ці програмні продукти можуть бути гарною допомогою у викладанні, але часто не підходять у якості доповнення до створеної програми з предмету й вимагають коригування. Тому розроблені самим викладачем електронні навчальні посібники більш корисні й цікаві у використанні. Найважливішими факторами, що забезпечують ефективність застосування ЕСН, розроблених викладачем, стають їхня висока доступність, простота (виключається необхідність придбання, установки й супроводу ПО, знижуються вимоги до комп'ютерних ресурсів) і можливість колективної роботи з учнями.
І звичайно, змішане навчання можна використовувати при підготовці будь-яких фахівців без винятку.
Отже, зробимо порівняльну характеристику дистанційного й змішаного навчання:
Дистанційне навчання:
однобічне спілкування;
учень пасивний, не діє, він є стороннім спостерігачем;
структура курсу схована від учня;
учень сам по собі;
текст лекцій написаний сухо й безособово;
учень майже не застосовує знання й уміння;
завдання даються тільки наприкінці глави;
текст поділений на глави й великі розділи;
контрольних завдань не передбачено;
учень не може одержати відгук про свої успіхи.
Змішане навчання
двостороннє спілкування;
учень активний, діяльний, залучений у навчальний процес;
учень знайомий зі структурою курсу;
учень перебуває під керівництвом;
текст навчального посібника написаний у дружній і підбадьорливій формі;
учень застосовує набуті знання й навички;
завдання й вправи розміщенні по всьому тексту;
текст поділений на невеликі розділи;
передбачені контрольні завдання;
учень одержує відгуки про свої успіхи.
Очевидно, що, впроваджуючи в навчальний процес сучасні методи навчання, можна значно підвищити його якість, зробити навчальний процес більш гнучким, стимулювати студентів до самостійної роботи.
Змішане навчання допускає збереження загальних принципів побудови традиційного навчального процесу. Ідея застосування елементів асинхронного й синхронного ДН при змішаному навчанні полягає в тому, що певну частину навчальних дисциплін (або дисципліни) студенти (слухачі) освоюють у традиційних формах навчання (стаціонарній або заочній тощо), а іншу частину дисциплін (або дисципліни) - за технологіями мережевого навчання. Співвідношення частин визначається готовністю освітньої установи в цілому до подібної побудови навчального процесу, а також бажанням і технічними можливостями студентів (слухачів). Такий підхід зветься "гнучке навчання" (flexible learning).
Заочне й дистанційне навчання
Вважається, що дистанційне навчання (ДН) через Інтернет у сутності являє собою логічне продовження досвіду заочного навчання, але вже на якісно іншому, більш високому рівні. Та практика показала: єдине, що поєднує традиційне заочне навчання й класичну форму дистанційного навчання на основі Інтернет-технологій - це відсутність очного спілкування між викладачами й студентами.
Завдяки широким можливостям комунікації викладача зі студентами й студентів між собою, дистанційне навчання виявилося ефективним не тільки для заочної освіти. Воно вже завоювало своє місце серед викладання різних дисциплін на денних і заочних відділеннях вузів. Популярною стала методика так званого розподіленого навчання, що поєднає традиційні методи спілкування викладача й студентів на лекціях і семінарах в аудиторії, а також синхронні (одночасні) і асинхронні (із затримкою в часі) контакти через Інтернет.
Основою учбово-пізнавальної діяльності є психологічні процеси особистості.
Тому в ході дистанційного навчання їх необхідно дотримуватися, враховуючи при цьому специфіку дистанційного навчання, що кардинально підвищує інтерактивність освітнього процесу. Але, як і будь-яка нова форма навчання, дистанційна, теж вимагає створення психологічної бази, без якої не можна говорити про якість навчального процесу.
Впровадження елементів дистанційного навчання показало важливість розробок курсів ДН, з урахуванням ряду психологічних принципів, які впливають на якість дистанційного навчання.
Електронні версії підручників, що стали основою для створення дистанційних курсів, як і традиційні підручники, не вирішують проблеми самостійної діяльності студентів в одержанні знань. Ці програмні продукти тільки створюють так зване віртуальне навчальне середовище, в якому і проходить дистанційне навчання. Але тут уже виникають такі психологічні проблеми, як відсутність досвіду самостійної роботи (насамперед, для студентів першого курсу), недостатня вольова саморегуляція, вплив групових установок тощо.
Тому розроблювачам курсів варто звернути особливу увагу (на початковому етапі курсу) на необхідність детального планування навчальної діяльності, її організації, чіткої постановки цілей і завдань навчання. Студенти повинні розуміти призначення запропонованих курсів. Від змісту матеріалу, що визначає структуру й рівень їхніх пізнавальних інтересів (загальних або спеціальних) значною мірою залежить ефективність навчального процесу студентів.
Пізнавальні процеси студентів безпосередньо впливають на засвоєння навчального матеріалу. Звідси випливає, що розробляючи учбово-методичні матеріали для дистанційного навчання, необхідно брати до уваги психологічні закономірності сприйняття, пам'яті, мислення, уваги, а також вікові особливості студентів. Врахування цих особливостей сприяє підвищенню рівня сприйняття інформації й засвоєння навчального матеріалу тими, хто вчиться в системі дистанційного освіти.
Другий атрибут психологічного комфорту в процесі навчання досягається зворотним зв'язком між студентом і викладачем у системі дистанційного навчання. Суть зворотного зв'язку полягає в тому, що в міжособистісному спілкуванні процес обміну інформацією начебто подвоюється. І тепер, з'являється нова психологічна перешкода на шляху адекватної передачі інформації між партнерами цього спілкування - комунікативний бар'єр. Якщо такий бар'єр виникає, то інформація спотворюється або змінюється її зміст і тоді комунікативний бар'єр може перерости й у бар'єр відносин. А це вже феномен сугубо психологічний, коли почуття недовіри й ворожості поширюється й на пропоновану їм інформацію.
Таким чином, особистісні характеристики викладачів у системі ДН мають важливе значення для забезпечення відповідного, психологічного комфорту тим, хто вчиться. Але яким би чином не був організований зворотний зв'язок, дуже важливо забезпечити його регулярність відповідно до графіка, щоб учні мали поняття про систему вивчення курсу.
Одним з важливих аспектів навчання є мотивація. Мотивацію поділяють на зовнішню й внутрішню. І тоді, в окремих випадках, комунікативний бар'єр виступає захистом від психологічного впливу іншої людини, що виникає в процесі обміну інформацією між учасниками спілкування. Отже, необхідно враховувати те, що будь-яка інформація, що надходить до реципієнта, впливає на його поводження, мислення, установку. А так як, самостійна робота в системі ДН є основним елементом навчальної діяльності, то необхідно акцентувати увагу на розвиток здібностей студента самостійно працювати з інформацією.
Визначальними мотивами самостійної діяльності можуть виступати учбово-пізнавальні й професійні мотиви, а стимулами можуть бути інтереси, відповідальність, страх відрахування тощо. Різні по змісту мотиви по-різному впливають на якість навчальної діяльності. Інший показник мотивації до електронного навчання - зручність, яку воно пропонує (наприклад, можливість пройти курс навчання практично в будь-який момент і практично в будь-якому місці). Це значно легше, ніж намагатися включити процес навчання в щільний графік зайнятості.
Дистанційні курси пропонують студентові елементи керування, які неможливо реалізувати при підготовці у звичайному режимі (аудиторні заняття).
Електронне навчання дає право проходити весь курс у власному темпі. Це дозволяє уникати пропусків у процесі вивчення, у випадках, якщо студент повинен відірватися від курсу через зовнішні проблеми або просто не вловлює зміст сказаного викладачем. Психологічно, елемент "власний темп" - одна з тих особливостей, що робить дистанційне навчання таким ефективним.
Таким чином, у дійсності, дистанційне навчання за своїми характеристиками сильно відрізняється від традиційного. Підготовка до використання дистанційних навчальних курсів повинна починатися із глибокого аналізу: цілей навчання, дидактичних можливостей нових технологій передачі навчальної інформації, вимог до технологій дистанційного навчання з погляду навчання конкретним дисциплінам.
Відзначені психологічні аспекти дистанційного навчання являють собою далеко не повний перелік, які повинен враховувати викладач.
ДН - засноване на сучасних інформаційних і комунікаційних технологіях навчання й підвищення кваліфікації.
Дистанційні технології навчання можна розглядати як природний етап еволюції традиційної системи освіти від дошки з крейдою до електронної дошки й комп'ютерних навчальних систем, від книжкової бібліотеки до електронної, від звичайної аудиторії до віртуальної аудиторії.
Ефективність дистанційного навчання заснована на тому, що ті, кого навчають, самі почувають необхідність подальшого навчання, а не піддаються тиску з боку. Вони мають можливість роботи з навчальними матеріалами в такому режимі й обсязі, який підходить безпосередньо їм. Ефект у значній мірі залежить від того, наскільки регулярно займається той, хто навчається. Послідовне виконання контрольно-діагностичних завдань і випускної роботи, а також підтримка у всіх питаннях з боку викладача-координатора забезпечує планомірне засвоєння знань.
Аналіз впровадження дистанційного навчання показує, що до реального контингенту потенційних студентів можна віднести тих, хто часто перебуває у відрядженнях, військовослужбовців, територіально віддалених слухачів, жінок, що перебувають у декретній відпустці, людей з фізичними вадами, тих, хто поєднує навчання й роботу, співробітників, що підвищують свою кваліфікацію тощо. Й незважаючи на те, що дистанційне навчання передбачає одержання також і базової середньої освіти, цей напрямок не одержав активного впровадження в освітній процес шкіл, коледжів та інших середньо-спеціальних установ освіти.
Не кожному вдається відучитися п'ять років у стінах вузу, але сучасні технології можуть дати другий шанс. Дистанційна освіта - навчання на відстані - стала справжньою новацією 21 століття. Віртуальний курс лекцій дозволяє скоротити або розтягти час навчання за своїм розсудом. Серед плюсів такого навчання називається можливість займатися в будь-якому місці, де є комп'ютер, матеріал суворо дозований по тижнях і збігається з усіма вимогами, які пред'являються до студентів будь-якого вузу, крім того, у студента є можливість виконувати завдання в зручний для нього час. Процес виконання завдань залишається за кадром. Теоретично їх може зробити хтось інший. Для здачі сесії прийдеться повторити подвиг Ломоносова - приїхати з рідної глибинки. Дистанційне навчання дешевше стаціонарного, але за рахунок купівлі комп'ютера й плати за Інтернет помітно дорожчає.
На першому курсі дистанційного навчання багато студентів страждають від нестачі контролю з боку деканату. Головна складність - змусити себе вчитися. Ще одна проблема - відсутність особистого спілкування з викладачем. Питання електронною поштою нагадують запити в довідкову службу, а семінари - інтернет-форуми.
Для одних нова система навчання - єдиний доступний спосіб одержати вищу освіту, інші - нізащо не проміняли б традиційне навчання на дистанційне, оскільки сприймають університет не тільки як місце навчання, але й можливість особистого спілкування зі студентами, і з викладачами.
Ефективність дистанційного навчання для випускників і студентів полягає і в тому, що можливість навчатися дистанційно не обмежує можливості навчатися й удосконалюватися в професійній діяльності під час роботи на підприємстві. Цей рівень освіти студенти вважають цілком достатнім і можливим для здійснення своїх життєвих планів. Багато хто з них вважає, що отримані знання відповідають успішній роботі.
Найбільш важливими компонентами дистанційного навчання є: створення практичних ситуацій під час навчального процесу, можливість проявити себе, самореалізуватися, чіткість організації навчального процесу, індивідуального підходу. Найменш важливими: участь у науково-дослідній роботі, можливість "показати себе".
У процесі дистанційного навчання студенти найчастіше використовують навчальний матеріал на паперових носіях і в електронному вигляді.
Вміння працювати в навчальному сервері допоможуть студентам вирішувати проблеми з навчальним матеріалом і консультуванням на відстані у вільний час. Оцінюючи успіх у майбутній професійній діяльності, студенти, що не мали досвіду роботи, оцінюють свої шанси трохи вище, ніж ті, хто працює в даний момент. Навчальний сервер більшість студентів використовують нечасто, але є ті, хто використовує його щодня. Найбільш активні у відвідуванні навчального сервера студенти старших курсів.
Більшість студентів надають перевагу таким формам контролю: контрольно-атестаційні роботи, реферати, вирішення практичних завдань, оцінка рівня знань у процесі особистого інтерв'ю з викладачем, самооцінка. Більшості студентів дистанційної технології навчання, незалежно від курсу, навчання дається легко й позитивно на них впливає. Так, більше половини студентів відзначили, що за час навчання вони опанували вміння самостійної роботи, підвищили свій рівень знань і отримали впевненість у своїх силах і планах на майбутнє. Можна зробити висновок, що студенти доброзичливо ставляться до дистанційного навчання.
Розповідаючи про особливості дистанційних технологій навчання, можна відзначити, що даний вид навчання підходить не для всіх. Система підготовки в українських школах не зорієнтована на формування самостійності в учнів, а іноді людині дана технологія просто не підходить.
Основна мета дистанційного навчання - дозволити вчитися всім бажаючим, у кого є прагнення одержати професію. Інтерес до даної технології навчання опитані бачать не тільки в бажанні одержати освіту, але й у тому, що інформаційні технології впроваджуються в наше повсякденне життя.
Потенціал дистанційних технологій оцінюється високо. Однак до можливої заміни традиційних технологій дистанційними поки що ставляться обережно. Часто висловлюється думка про те, що будь-якій людині необхідно надавати альтернативу й свободу вибору освітніх технологій. Але є переконання, що за дистанційними технологіями - майбутнє. Студенти, що навчаються дистанційно, більш адаптовані до зовнішніх умов, вони більш самостійні, товариські й комунікабельні, не бояться приймати важливі рішення, а виходить, у сучасному світі бізнесу їм буде легше.
Сьогодні випускники, що навчалися дистанційно, звичайно вище оцінюють престиж отриманої професії. Вони, як і багато хто, зазнають труднощів, але бувають найбільш успішними й краще адаптованими в професійній сфері. Оцінка задоволенням місцем у колективі й стосунками з керівництвом у випускників дистанційної технології трохи вища, ніж у випускників традиційного навчання.
Сьогодні дистанційні технології навчання вже зайняли одне із провідних місць у середній професійній освіті. Зацікавленість в одержанні спеціальності дистанційно зростає, а якісні характеристики фахівців відрізняються тільки позитивними моментами: упевненістю у власних силах, легкою адаптацією в колективі, умінням самоосвічуватися. Всебічний аналіз дистанційного навчання підтвердив гіпотезу якісної підготовки фахівців середньої ланки.
Змішане навчання
Як свідчать практика й ряд досліджень, тенденція навчання чітко розвивається в напрямку змішаного навчання. Під змішаним навчанням (blended learning) прийнято розуміти об'єднання формальних засобів навчання - роботи в аудиторіях, вивчення теоретичного матеріалу - з неформальними, наприклад, обговоренням за допомогою електронної пошти й інтернет-конференцій. Змішана форма навчання органічно з'єднує в собі як денні, так і дистанційні форми навчання.
Навчання в дистанційній і змішаній формі. У чому різниця?
Дистанційне навчання здійснюється тільки за допомогою Інтернет: одержання навчальних матеріалів і завдань, і всі інші питання, пов'язані з комунікацією, проходять тільки заочно. Проміжна й підсумкова атестація здійснюється також за допомогою пересилання й перевірки матеріалів.
Змішане навчання складається із трьох етапів: дистанційне вивчення теоретичного матеріалу, освоєння практичних аспектів у формі денних занять, остання фаза - здача іспиту або виконання випускної роботи.
ДН забезпечує можливість навчатися тоді, коли Вам це зручно й у тому темпі, що Ви обираєте самі в рамках установлених строків проведення курсів. При цьому не потрібно витрачати час на дорогу. ДН в сучасному світі здійснюється за допомогою таких технологій, як Інтернет, e-mail, телефонний і факсимільний зв'язок, відеоконференції, можливе також традиційне пересилання навчальних матеріалів поштою (друкованих, аудіо-, відео- й електронних навчальних матеріалів).
Але існують і негативні сторони дистанційного навчання:
відсутність очного спілкування вчителя й учня, а виходить, немає індивідуального підходу в навчанні й вихованні;
студенти не завжди самодисципліновані, свідомі і самостійні, як необхідно при дистанційному навчанні;
для постійного доступу до джерел інформації потрібна гарна технічна оснащеність;
нестача практичних занять і відсутність постійного контролю.
Слід зазначити також низьку теоретичну проробку проблеми дистанційного навчання. Це проявляється, насамперед, у відсутності чітко виражених цілей навчання й необхідних початкових вимог до студента, для роботи в цій системі, слабкому рівні системи контролю його знань, відсутності вимог до змісту дистанційних курсів і учбово-методичному забезпеченні, захисту авторських прав розробників навчальних матеріалів, сертифікації інститутів дистанційної освіти тощо. І, крім того, не по всіх спеціальностях можна проводити підготовку фахівців за допомогою дистанційних курсів.
Якщо говорити про змішане навчання, то безліч проблем зникають самі по собі.
Змішана модель навчання - це модель використання розподілених інформаційно-освітніх ресурсів в стаціонарному навчанні із застосуванням елементів асинхронного й синхронного ДН. Практикується як елемент стаціонарного навчання при проведенні аудиторних занять і в самостійній роботі студентів. Тобто змішане навчання успадковує переваги дистанційного навчання й виключає його недоліки.
Цілі навчання при змішаній формі залишаються попередніми, змінюються засоби й методи їх досягнення. Система контролю знань одержує нові можливості: використання контролюючих систем у поєднанні із традиційними методами.
Змішане навчання використовує найрізноманітніші методи, як традиційні, так і інтерактивні: лекційні лабораторні, комп'ютерні презентації, комп'ютерне навчання й навчання через Інтернет. Ці методи використовуються як окремо, так і в поєднанні один з одним.
Видавництва електронної продукції випускають різні види мультимедійних продуктів: електронні підручники, довідники, контролюючі програми, енциклопедії тощо. Ці програмні продукти можуть бути гарною допомогою у викладанні, але часто не підходять у якості доповнення до створеної програми з предмету й вимагають коригування. Тому розроблені самим викладачем електронні навчальні посібники більш корисні й цікаві у використанні. Найважливішими факторами, що забезпечують ефективність застосування ЕСН, розроблених викладачем, стають їхня висока доступність, простота (виключається необхідність придбання, установки й супроводу ПО, знижуються вимоги до комп'ютерних ресурсів) і можливість колективної роботи з учнями.
І звичайно, змішане навчання можна використовувати при підготовці будь-яких фахівців без винятку.
Отже, зробимо порівняльну характеристику дистанційного й змішаного навчання:
Дистанційне навчання:
однобічне спілкування;
учень пасивний, не діє, він є стороннім спостерігачем;
структура курсу схована від учня;
учень сам по собі;
текст лекцій написаний сухо й безособово;
учень майже не застосовує знання й уміння;
завдання даються тільки наприкінці глави;
текст поділений на глави й великі розділи;
контрольних завдань не передбачено;
учень не може одержати відгук про свої успіхи.
Змішане навчання
двостороннє спілкування;
учень активний, діяльний, залучений у навчальний процес;
учень знайомий зі структурою курсу;
учень перебуває під керівництвом;
текст навчального посібника написаний у дружній і підбадьорливій формі;
учень застосовує набуті знання й навички;
завдання й вправи розміщенні по всьому тексту;
текст поділений на невеликі розділи;
передбачені контрольні завдання;
учень одержує відгуки про свої успіхи.
Очевидно, що, впроваджуючи в навчальний процес сучасні методи навчання, можна значно підвищити його якість, зробити навчальний процес більш гнучким, стимулювати студентів до самостійної роботи.
Змішане навчання допускає збереження загальних принципів побудови традиційного навчального процесу. Ідея застосування елементів асинхронного й синхронного ДН при змішаному навчанні полягає в тому, що певну частину навчальних дисциплін (або дисципліни) студенти (слухачі) освоюють у традиційних формах навчання (стаціонарній або заочній тощо), а іншу частину дисциплін (або дисципліни) - за технологіями мережевого навчання. Співвідношення частин визначається готовністю освітньої установи в цілому до подібної побудови навчального процесу, а також бажанням і технічними можливостями студентів (слухачів). Такий підхід зветься "гнучке навчання" (flexible learning).
Заочне й дистанційне навчання
Вважається, що дистанційне навчання (ДН) через Інтернет у сутності являє собою логічне продовження досвіду заочного навчання, але вже на якісно іншому, більш високому рівні. Та практика показала: єдине, що поєднує традиційне заочне навчання й класичну форму дистанційного навчання на основі Інтернет-технологій - це відсутність очного спілкування між викладачами й студентами.
Завдяки широким можливостям комунікації викладача зі студентами й студентів між собою, дистанційне навчання виявилося ефективним не тільки для заочної освіти. Воно вже завоювало своє місце серед викладання різних дисциплін на денних і заочних відділеннях вузів. Популярною стала методика так званого розподіленого навчання, що поєднає традиційні методи спілкування викладача й студентів на лекціях і семінарах в аудиторії, а також синхронні (одночасні) і асинхронні (із затримкою в часі) контакти через Інтернет.
Основою учбово-пізнавальної діяльності є психологічні процеси особистості.
Тому в ході дистанційного навчання їх необхідно дотримуватися, враховуючи при цьому специфіку дистанційного навчання, що кардинально підвищує інтерактивність освітнього процесу. Але, як і будь-яка нова форма навчання, дистанційна, теж вимагає створення психологічної бази, без якої не можна говорити про якість навчального процесу.
Впровадження елементів дистанційного навчання показало важливість розробок курсів ДН, з урахуванням ряду психологічних принципів, які впливають на якість дистанційного навчання.
Електронні версії підручників, що стали основою для створення дистанційних курсів, як і традиційні підручники, не вирішують проблеми самостійної діяльності студентів в одержанні знань. Ці програмні продукти тільки створюють так зване віртуальне навчальне середовище, в якому і проходить дистанційне навчання. Але тут уже виникають такі психологічні проблеми, як відсутність досвіду самостійної роботи (насамперед, для студентів першого курсу), недостатня вольова саморегуляція, вплив групових установок тощо.
Тому розроблювачам курсів варто звернути особливу увагу (на початковому етапі курсу) на необхідність детального планування навчальної діяльності, її організації, чіткої постановки цілей і завдань навчання. Студенти повинні розуміти призначення запропонованих курсів. Від змісту матеріалу, що визначає структуру й рівень їхніх пізнавальних інтересів (загальних або спеціальних) значною мірою залежить ефективність навчального процесу студентів.
Пізнавальні процеси студентів безпосередньо впливають на засвоєння навчального матеріалу. Звідси випливає, що розробляючи учбово-методичні матеріали для дистанційного навчання, необхідно брати до уваги психологічні закономірності сприйняття, пам'яті, мислення, уваги, а також вікові особливості студентів. Врахування цих особливостей сприяє підвищенню рівня сприйняття інформації й засвоєння навчального матеріалу тими, хто вчиться в системі дистанційного освіти.
Другий атрибут психологічного комфорту в процесі навчання досягається зворотним зв'язком між студентом і викладачем у системі дистанційного навчання. Суть зворотного зв'язку полягає в тому, що в міжособистісному спілкуванні процес обміну інформацією начебто подвоюється. І тепер, з'являється нова психологічна перешкода на шляху адекватної передачі інформації між партнерами цього спілкування - комунікативний бар'єр. Якщо такий бар'єр виникає, то інформація спотворюється або змінюється її зміст і тоді комунікативний бар'єр може перерости й у бар'єр відносин. А це вже феномен сугубо психологічний, коли почуття недовіри й ворожості поширюється й на пропоновану їм інформацію.
Таким чином, особистісні характеристики викладачів у системі ДН мають важливе значення для забезпечення відповідного, психологічного комфорту тим, хто вчиться. Але яким би чином не був організований зворотний зв'язок, дуже важливо забезпечити його регулярність відповідно до графіка, щоб учні мали поняття про систему вивчення курсу.
Одним з важливих аспектів навчання є мотивація. Мотивацію поділяють на зовнішню й внутрішню. І тоді, в окремих випадках, комунікативний бар'єр виступає захистом від психологічного впливу іншої людини, що виникає в процесі обміну інформацією між учасниками спілкування. Отже, необхідно враховувати те, що будь-яка інформація, що надходить до реципієнта, впливає на його поводження, мислення, установку. А так як, самостійна робота в системі ДН є основним елементом навчальної діяльності, то необхідно акцентувати увагу на розвиток здібностей студента самостійно працювати з інформацією.
Визначальними мотивами самостійної діяльності можуть виступати учбово-пізнавальні й професійні мотиви, а стимулами можуть бути інтереси, відповідальність, страх відрахування тощо. Різні по змісту мотиви по-різному впливають на якість навчальної діяльності. Інший показник мотивації до електронного навчання - зручність, яку воно пропонує (наприклад, можливість пройти курс навчання практично в будь-який момент і практично в будь-якому місці). Це значно легше, ніж намагатися включити процес навчання в щільний графік зайнятості.
Дистанційні курси пропонують студентові елементи керування, які неможливо реалізувати при підготовці у звичайному режимі (аудиторні заняття).
Електронне навчання дає право проходити весь курс у власному темпі. Це дозволяє уникати пропусків у процесі вивчення, у випадках, якщо студент повинен відірватися від курсу через зовнішні проблеми або просто не вловлює зміст сказаного викладачем. Психологічно, елемент "власний темп" - одна з тих особливостей, що робить дистанційне навчання таким ефективним.
Таким чином, у дійсності, дистанційне навчання за своїми характеристиками сильно відрізняється від традиційного. Підготовка до використання дистанційних навчальних курсів повинна починатися із глибокого аналізу: цілей навчання, дидактичних можливостей нових технологій передачі навчальної інформації, вимог до технологій дистанційного навчання з погляду навчання конкретним дисциплінам.
Відзначені психологічні аспекти дистанційного навчання являють собою далеко не повний перелік, які повинен враховувати викладач.
освітні ресурси, присвячені інформатиці
http://sites.google.com/site/informatikavskoli
Інтернет-підтримка вивчення інформатики у загальноосвітніх навчальних закладах.
http://www.osvita.info
Інформатика в Україні.
http://www.klyaksa.net
Інформатика та інформаційно-комунікаційні технології в школі. Дуже корисний сайт.
http://informatic.org.ua
Форум інформатиків України.
http://itosvita.ucoz.ua
Інформатика у 12-річній школі.
http://osvitaonline.googlepages.com
Онлайнова освіта - профільне навчання.
http://galanet.at.ua
Сайт присвячено освітнім веб-ресурсам, методиці їх використання і проектування.
Мета створення сайту - зібрати в одному місці матеріал з даної теми та надати можливість студентам, учителям, викладачам обмінюватись досвідом щодо використання та створення освітніх веб-ресурсів.
http://kafinfo.org.ua
Сайт кафедри інформатики ХНПУ імені Г.С. Сковороди.
http://sites.google.com/site/choippo
Проект відділу інформаційних технологій Чернігівського ОІППО ім. К. Д. Ушинського.
http://www.spohelp.ru
Пакет вільного програмного забезпечення для освітніх закладів.
www.osvita.ht.ua
HiTech у школі. Всеукраїнське видання для вчителів.
http://www.ciit.zp.ua
Науково-методичний центр інформатики та інформаційних технологій навчання Запорізького ІППО.
http://linux.armd.ru
Пакет вільного програмного забезпечення для навчальних закладів Росії.
http://www.linuxformat.ru
Сайт журналу "Linux Format".
http://www.metod-kopilka.ru
Методична скарбничка вчителя інформатики.
http://kpolyakov.narod.ru
Сайт доктора технічних наук, професора кафедри суднової автоматики і вимірювань СПбГМТУ, вчителя інформатики ГОУ ЗОШ № 163 м. Санкт-Петербурга Полякова Костянтина Юрійовича. Обов’язково відвідайте. (Велика колекція презентацій, та багато інших корисних матеріалів.
http://www.vasromanter.narod.ru
Сайт вчителя інформатики Васильченка Романа Миколайовича.
http://www.gomlab.com/ru
У Вас проблеми з переглядом відео? Ми пропонуємо Вам один з кращих медіа програвачів!
http://www.dvdvideosoft.com/ru
Безкоштовні програми для роботи з відео.
http://www.any-video-converter.com
Безкоштовні програми для роботи з відео.
http://ru.openoffice.org
Російська сторінка OpenOffice.org.
http://www.comp-science.narod.ru
Вчителям інформатики та математики та їх допитливим учням.
http://www.soft-5ye.xost.ru
Програмний комплекс KTC Net.
http://kafinfo.org.ua/korysni-posylannya
ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ З ІНФОРМАТИКИ.
http://comp-doctor.ru
Комп'ютер і здоров'я.
http://videouroki.net
Інформатика, Уроки Інформатики, Відеоуроки з інформатики.
http://fo.ru
Безкоштовний конструктор сайтів на хмарних технологіях.
http://www.ucoz.ru
Безкоштовний конструктор сайтів на хмарних технологіях.
http://www.kan-studio.ru
Kandidat CMS - найпростіша система побудови сайтів, яка не використовує бази MySQL, і працює на PHP, має панель управління, вбудований редактор для зручного створення сторінок.
ресурси, присвячені соціальній інформатиці
http://www.ipit.kiev.ua/
http://webschool.kiev.ua/login.php?lang=uk/
http://www.inforoom.org.ua/
http://www.ua5.org/
http://www.olymp.vinnica.ua/
http://www.tyi.com.ua/
http://www.kievoi.narod.ru/
освітні ресурси загального призначення
Освітні веб-сайти
• http://www.mon.gov.ua/ - офіційний сайт Міністерства освіти та науки України.
• http://www.iteach.com.ua – український сайт програми Intel «Навчання для майбутнього».
• http://www.iteach.ru — російський сайт програми Intel «Навчання для майбутнього»
• http://www.intel.com/education/teach - Intel® Teach to the Future
Українські освітні портали:
• http://osvita.org.ua – освітній портал – каталог освітніх ресурсів, новини освіти, вищі навчальні заклади України і Росії
• http://www.ccf.kiev.ua/ - соціальна освіта в Україні (організація семінарів, тренінгів, дистанційна освіта у галузі соціальної педагогіки)
• http://school.kiev.ua/ - портал присвячений проблемам впровадження нових технологій в галузі середньої освіти України (Інформатика, підручники, матеріали, застосування комп’ютерів на уроках фізики, математики, іноземної мови, деяка інформація з Міністерства освіти та науки України, олімпіади, періодика)
• http://edu.ukrsat.com/ - для вчителів – методичні розробки, навчальні програми, для учнів – бібліотеки, реферати, олімпіади, адреси шкіл Києва та України
• http://www.edu-ua.net - освітня українська мережа. Міністерство освіти, Інститут змісту і методів навчання, перелік серверів установ, підлеглих міністерству освіти України, і ін.
• http://www.edu.kiev.ua/ - сервер Головного управління освіти Київської держадміністрації. Концепція інформатизації шкіл м. Києва, телеконференція, адреси і телефони шкіл і ін
• http://www.ednu.kiev.ua/ - Educational Network Ukraine. На цьому сервері представлені всі українські інформаційні ресурси, пов’язані з освітніми — організаціями, вищі навчальні заклади, докладна інформація про системи освіти найбільш розвитих країн, гранти, преса, виставки, конференції, фірми й ін.
• http://www.dlab.kiev.ua/ - сервер Першої української комп'ютерної дидактичної лабораторії. Дистанційне навчання комп'ютерним технологіям, англійській мові й ін. Великий путівник по освітнім серверам Інтернету
• http://www.osvita.org – Освітньо-консультативний центр "Освіта"
• http://o-svit.iatp.org.ua - каталог освітніх ресурсів О-СВІТ - інформація для учнів, студентів, педагогів, науковців.
• http://www.osvita.org.ua/ - освітній портал. Події освіти, статті, каталог вищих навчальних закладів України.
• http://www.uchobe.net.ua - каталог навчальних закладів України.
• http://www.intellect.org.ua мережа аналітичних центрів України.
Офіційні веб-сторінки
• http://www.mon.gov.ua – офіційний сайт Міністерства освіти та науки України.
• http://www.apsu.org.ua - Академія педагогічних наук України
• http://www.oblosvita.kiev.ua - Управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації.
• http://www.crimea.edu - Міністерство освіти республіки Крим
• http://www.edu.kharkov.com - Офіційний сайт Управління освіти Харківської міської ради
• http://www.edu.sevastopol.iuf.net - Севастопольська мережа освіти
• http://www.kristti.kiev.ua - Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів
• http:/www.osvita.od.ua - Одеський обласний інститут удосконалення вчителів.
• http://osvita.irpin.com - відділ освіти м. Ірпінь.
• http://www.mon.gov.ua/ - офіційний сайт Міністерства освіти та науки України.
• http://www.iteach.com.ua – український сайт програми Intel «Навчання для майбутнього».
• http://www.iteach.ru — російський сайт програми Intel «Навчання для майбутнього»
• http://www.intel.com/education/teach - Intel® Teach to the Future
Українські освітні портали:
• http://osvita.org.ua – освітній портал – каталог освітніх ресурсів, новини освіти, вищі навчальні заклади України і Росії
• http://www.ccf.kiev.ua/ - соціальна освіта в Україні (організація семінарів, тренінгів, дистанційна освіта у галузі соціальної педагогіки)
• http://school.kiev.ua/ - портал присвячений проблемам впровадження нових технологій в галузі середньої освіти України (Інформатика, підручники, матеріали, застосування комп’ютерів на уроках фізики, математики, іноземної мови, деяка інформація з Міністерства освіти та науки України, олімпіади, періодика)
• http://edu.ukrsat.com/ - для вчителів – методичні розробки, навчальні програми, для учнів – бібліотеки, реферати, олімпіади, адреси шкіл Києва та України
• http://www.edu-ua.net - освітня українська мережа. Міністерство освіти, Інститут змісту і методів навчання, перелік серверів установ, підлеглих міністерству освіти України, і ін.
• http://www.edu.kiev.ua/ - сервер Головного управління освіти Київської держадміністрації. Концепція інформатизації шкіл м. Києва, телеконференція, адреси і телефони шкіл і ін
• http://www.ednu.kiev.ua/ - Educational Network Ukraine. На цьому сервері представлені всі українські інформаційні ресурси, пов’язані з освітніми — організаціями, вищі навчальні заклади, докладна інформація про системи освіти найбільш розвитих країн, гранти, преса, виставки, конференції, фірми й ін.
• http://www.dlab.kiev.ua/ - сервер Першої української комп'ютерної дидактичної лабораторії. Дистанційне навчання комп'ютерним технологіям, англійській мові й ін. Великий путівник по освітнім серверам Інтернету
• http://www.osvita.org – Освітньо-консультативний центр "Освіта"
• http://o-svit.iatp.org.ua - каталог освітніх ресурсів О-СВІТ - інформація для учнів, студентів, педагогів, науковців.
• http://www.osvita.org.ua/ - освітній портал. Події освіти, статті, каталог вищих навчальних закладів України.
• http://www.uchobe.net.ua - каталог навчальних закладів України.
• http://www.intellect.org.ua мережа аналітичних центрів України.
Офіційні веб-сторінки
• http://www.mon.gov.ua – офіційний сайт Міністерства освіти та науки України.
• http://www.apsu.org.ua - Академія педагогічних наук України
• http://www.oblosvita.kiev.ua - Управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації.
• http://www.crimea.edu - Міністерство освіти республіки Крим
• http://www.edu.kharkov.com - Офіційний сайт Управління освіти Харківської міської ради
• http://www.edu.sevastopol.iuf.net - Севастопольська мережа освіти
• http://www.kristti.kiev.ua - Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів
• http:/www.osvita.od.ua - Одеський обласний інститут удосконалення вчителів.
• http://osvita.irpin.com - відділ освіти м. Ірпінь.
портал бібліотеки імені В. Вернадського
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (НБУВ) — найбільша за обсягом фонду та площею приміщень бібліотека України, головний науково-інформаційний центр держави, науково-дослідний інститут Відділення історії, філософії та права НАН України. Входить до двадцяти найбільших національних бібліотек світу. Згідно з наказом ВАК України і НАН України від 07.07.2008 N 436/311 усі електронні версії періодичних друкованих наукових фахових видань оприлюднюються на офіційному сайті Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського.
Заснована 2(15) серпня 1918 року як Національна бібліотека Української держави. Заснування бібліотеки було проведено на підставі Закону про утворення фонду «Національної Бібліотеки Української держави», ухваленого Радою Міністрів. 23 серпня (5 вересня) 1918 року було утворено Тимчасовий Комітет для заснування Національної Бібліотеки Української Держави в м. Києві. Перший склад Тимчасового Комітету: голова В. І. Вернадський (перший президент Української Академії наук) і його члени: С. О. Єфремов,А. Ю. Кримський, Г. П. Житецький і В. О. Кордт.
На початку 1919 року бібліотеці було надано одну кімнату в будинку Міністерства освіти (вулиця Терещенківська, № 2). У березні 1919 року бібліотека одержала тимчасове приміщення — головний корпус Колегії Павла Галагана на вулиці Фундуклеївській. Згодом бібліотеку було переведено до 4 кімнат у найменшому корпусі Колегії (на розі вулиць Пушкінської та Фундуклеївської).
3 травня 1919 року Спільне зібрання Академії наук ухвалило змінити термін «Національна» терміном «Всенародна». тож бібліотека стала називатися «Всенародна Бібліотека України при Всеукраїнській Академії наук у м. Києві» (ВБУ). 30 серпня 1919 року головою Ради Бібліотекарів ВБУ обрано члена Тимчасового Комітету Євгена Олександровича Кивлицького, який у 1919–1920 роках став першим завідувачем Всенародної бібліотеки України. У жовтні 1920 року Кивлицького на посаді завідувача Всенародної бібліотеки змінив Ю. Іванів—Меженко.
З ініціативи завідуючого Подільським краєвим архівом Ю. С. Олександровича і за допомогою Всенародної бібліотеки України було засновано Вінницьку філію ВБУ. 1923 року її очолив В. Д. Отамановський.
З 1923 року бібліотека почала одержувати два обов'язкових примірники творів друку УРСР, на базі його розпочато створення фонду архівного примірника творів друку УРСР.
У серпні 1941 року бібліотеку було евакуйовано в столицю Башкирії Уфу, де у приміщенні Державного педагогічного інституту було відкрито читальний зал з фондом відкритого доступу. У травні 1944 року бібліотека повернулася до Києва.
1946 року під керівництвом тодішнього директора Бібліотеки Ю. О. Меженка відроджується традиція видання фахового бібліотечного журналу, починає виходити «Журнал Бібліотеки Академії наук УРСР» (відповідно до тодішньої назви бібліотеки).
З 1957 року бібліотека включається до системи міжнародного абонемента.
До 1965 р. — Державна Публічна Бібліотека АН УРСР.
24 травня 1964 року у відділі бібліотеки, де зберігалися видання і матеріали періоду української державності (1917–1920), спалахнула пожежа, що тривала кілька днів. Кола українських дисидентів приписували цю дію шовіністові Погружальському, що свідомо виконав цей злочин при мовчазній згоді органів безпеки.
1965 року отримала назву Центральна Наукова Бібліотека Академії Наук УРСР.
У 1980 її фонди нараховували понад 10 млн назв, у тому числі 516 інкунабул, близько 300 000 рукописів, понад 6 500 книг церковнослов'янським шрифтом 15 — 16 ст. Найповніша в Україні збірка комплектів газет і журналів (понад 119 тис.).
19 лютого 1988 згідно з постановою Ради Міністрів УРСР Центральній науковій бібліотеці Академії наук УРСР було присвоєно ім'я академіка Володимира Івановича Вернадського.
5 квітня 1996 р. указом Президента України Бібліотеці надано статус національної бібліотеки. Тим саме указом у Бібліотеці утворено Фонд Президентів України.
У 1998 р. Бібліотека спільно з Інститутом проблем реєстрації інформації НАН України розпочала формування реферативної бази даних «Україніка наукова» та видання українського реферативного журналу «Джерело».
22 жовтня 2002 р. у філії № 1 Бібліотеки сталася аварія, спричинена неполадками в тепломережі, під час якої близько 6 тонн гарячої води вилилося на літературні та рукописні пам'ятки. Від води та пару постраждали понад 200 тисяч документів, вийшла з ладу система опалення.
У грудні 2003 р. Бібліотека виступила одним зі співзасновників технопарку «Інтелектуальні інформаційні технології».
25 серпня 2004 р. Кабінетом міністрів України затверджено Державну програму розвитку діяльності Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського на 2005–2010 роки, яка визначає Бібліотеку як головний науково-інформаційний центр держави. Завданнями програми, зокрема, є нарощення технологічної потужності установи та запровадження нових інформаційних технологій формування та використання документних ресурсів.
електронні наукові видання
В Україні наукове фахове видання — це журнал або інше періодичне видання, включене до затверджених ВАК України переліків видань, у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора та кандидата наук і на які можна посилатися у наукових статтях та дисертаціях.
Вимоги до наукових фахових видань
Періодичні наукові фахові видання можуть бути включені до переліків, що затверджує ВАК України, за таких умов:
Наявність у складі редакційної колегії не менше трьох докторів наук з відповідної галузі науки - штатних працівників наукової установи організації чи вищого навчального закладуорганізації-засновника видання.
Журнал (періодичне видання) підписується до друку виключно за рекомендацією вченої ради наукової установи, організації чи вищого навчального закладу, що його видає, про що зазначається у вихідних даних.
Тираж не менше 100 примірників.
Повне дотримання вимог до редакційного оформлення журналу (періодичного видання) згідно з державними стандартами України.
Наявність журналу (періодичного видання) у фондах головних бібліотек України.
Публікація електронної копії періодичного видання на веб-сайті Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.
[ред.]Перелік наукових фахових видань
Архітектура
Біологія
Ветеринарія
Військові науки
Географія
Геологія
Державне управління
Економіка
Історичні науки
Культурологія
Медицина
Мистецтвознавство
Національна безпека
Педагогіка
Політичні науки
Психологія
Сільське господарство
Соціальні комунікації
Соціологія
Технічні науки
Фармація
Фізико-математичні науки
Фізичне виховання
Філологічні науки
Філософія
Хімія
Юридичні науки
Електронні наукові фахові видання
Електронне наукове фахове видання — документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, що пройшов редакційно-видавниче опрацювання, призначений для поширення в незмінному вигляді, має вихідні відомості та включений до затверджених ВАК України переліків видань, у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора та кандидата наук і на які можна посилатися у наукових статтях та дисертаціях.
Актуальні питання біології, екології та хімії / Запорізький національний університет
Аннали Мечниковського інституту / Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова (Харків)
Вісник Донбаської державної машинобудівної академії (Краматорськ)
Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України (Хмельницький)
Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (Луганськ)
Демократичне врядування / Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України
Державне будівництво / Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України
Державне управління: теорія та практика / Національна академія державного управління при Президентові України (Київ)
Державне управління: удосконалення та розвиток / Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України (Київ)
Економіка. Управління. Інновації / Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Житомирський державний університет імені Івана Франка
Енергетика і автоматика / Національний університет біоресурсів і природокористування (Київ)
Ефективна економіка / Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України (Київ)
Інформаційні технології і засоби навчання / Інститут інформаційних технологій і засобів навчання АПН України (Київ); Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України (Київ)
Історія науки і біографістика / Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук (Київ)
Морфологія / Наукове товариство анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України; Дніпропетровська державна медична академія
Народна освіта / Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів (Біла Церква), Інститут педагогіки АПН України (Київ), Міжнародний освітній фонд імені Ярослава Мудрого (Київ)
Наукові доповіді Національного університету біоресурсів і природокористування України (Київ)
Наукові праці Вінницького національного технічного університету
Проблеми системного підходу в економіці / Національний авіаційний університет (Київ)
Публічне адміністрування: теорія та практика / Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України
Соціально-економічні проблеми і держава / Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя
Спортивна наука України / Львівський державний університет фізичної культури
Теоретичні та прикладні питання державотоворення / Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України
Форум права / Харківський національний університет внутрішніх справ
Часопис Академії адвокатури України
Вимоги до наукових фахових видань
Періодичні наукові фахові видання можуть бути включені до переліків, що затверджує ВАК України, за таких умов:
Наявність у складі редакційної колегії не менше трьох докторів наук з відповідної галузі науки - штатних працівників наукової установи організації чи вищого навчального закладуорганізації-засновника видання.
Журнал (періодичне видання) підписується до друку виключно за рекомендацією вченої ради наукової установи, організації чи вищого навчального закладу, що його видає, про що зазначається у вихідних даних.
Тираж не менше 100 примірників.
Повне дотримання вимог до редакційного оформлення журналу (періодичного видання) згідно з державними стандартами України.
Наявність журналу (періодичного видання) у фондах головних бібліотек України.
Публікація електронної копії періодичного видання на веб-сайті Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.
[ред.]Перелік наукових фахових видань
Архітектура
Біологія
Ветеринарія
Військові науки
Географія
Геологія
Державне управління
Економіка
Історичні науки
Культурологія
Медицина
Мистецтвознавство
Національна безпека
Педагогіка
Політичні науки
Психологія
Сільське господарство
Соціальні комунікації
Соціологія
Технічні науки
Фармація
Фізико-математичні науки
Фізичне виховання
Філологічні науки
Філософія
Хімія
Юридичні науки
Електронні наукові фахові видання
Електронне наукове фахове видання — документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, що пройшов редакційно-видавниче опрацювання, призначений для поширення в незмінному вигляді, має вихідні відомості та включений до затверджених ВАК України переліків видань, у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора та кандидата наук і на які можна посилатися у наукових статтях та дисертаціях.
Актуальні питання біології, екології та хімії / Запорізький національний університет
Аннали Мечниковського інституту / Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова (Харків)
Вісник Донбаської державної машинобудівної академії (Краматорськ)
Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України (Хмельницький)
Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (Луганськ)
Демократичне врядування / Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України
Державне будівництво / Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України
Державне управління: теорія та практика / Національна академія державного управління при Президентові України (Київ)
Державне управління: удосконалення та розвиток / Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України (Київ)
Економіка. Управління. Інновації / Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Житомирський державний університет імені Івана Франка
Енергетика і автоматика / Національний університет біоресурсів і природокористування (Київ)
Ефективна економіка / Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України (Київ)
Інформаційні технології і засоби навчання / Інститут інформаційних технологій і засобів навчання АПН України (Київ); Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України (Київ)
Історія науки і біографістика / Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук (Київ)
Морфологія / Наукове товариство анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України; Дніпропетровська державна медична академія
Народна освіта / Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів (Біла Церква), Інститут педагогіки АПН України (Київ), Міжнародний освітній фонд імені Ярослава Мудрого (Київ)
Наукові доповіді Національного університету біоресурсів і природокористування України (Київ)
Наукові праці Вінницького національного технічного університету
Проблеми системного підходу в економіці / Національний авіаційний університет (Київ)
Публічне адміністрування: теорія та практика / Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України
Соціально-економічні проблеми і держава / Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя
Спортивна наука України / Львівський державний університет фізичної культури
Теоретичні та прикладні питання державотоворення / Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України
Форум права / Харківський національний університет внутрішніх справ
Часопис Академії адвокатури України
електронні бібліотеки
Бібліотеки України (електронні каталоги, повнотекстові бази даних) - електронні каталоги та повнотекстові бази даних бібліотек ВНЗ, НДІ, медичних та публічних бібліотек України
- електронна юридична, гуманітарна, економічна, періодична бібліотеки, каталог дисертацій та авторефератів, захищених в Україні, каталог дисертацій та авторефератів, захищених в РосіїЕлектронна бібліотека - інформаційна система, що має пошуковий апарат, який дозволяє вести пошук за різними критеріями, містить електронні документи з різних галузей знань, а також художню літературу різних жанрів
Електронна бібліотека України (БібліотекаUA) — це багатофункціональна інформаційна пошукова система, що містить текстову інформацію в електронному вигляді з різних джерел (книги, журнали, газети). Електронна бібліотека України - це зібрання дослідницької та довідкової літератури.
Українська бібліотека "Джерело" - бібліотека світової літератури українською мовою
- Бібліотека української літератури: книги, реферати, твори, а також велика колекція біографій українських письменників та поетівНаукова електронна бібліотека України
Наукова електронна бібліотека Росії
Электронная библиотека авторефератов РНБ - это уникальный электронный информационный ресурс, состоящий из более чем 180 тысяч наименований и 4млн. страниц, постоянно расширяющийся за счёт 30 тысяч текущих поступлений.Электронный информационный ресурс предназначен для широкого круга отечественных и зарубежных организаций и отдельных лиц.
Бібліотека наукової літератури
Велика економічна бібліотека - крупніша економічна бібліотека, методичні та практичні матеріали. На сайті: книги, публікації, реферати, довідники та інш. Сайт для економістів, професіоналів та студентів.
AeLib - Бібліотека світової літератури. Оригінали та переклади
Всесвітня електронна бібліотека - книги в електронному виді
"Библиотека Современника!" - электроннная Библиотека Современника размещает электронные книги, присланные читателями и (или) авторами на наш электронный адрес - info(собака)sovremennik.ws. Книги удобно разбиты на категории и вам не придётся тратить время, чтобы найти нужную вам по категории книгу. Для каждой книги есть краткое описание и ссылка на бесплатную загрузку книги.
Бібліотека М.Мошкова
Публічна інтернет-бібліотека
Вінницька on-line бібліотека
Світ бібліотек Росії
Електронні каталоги бібліотек Росії, Білорусії, України, країн Балтії
Енциклопедія Британіка
Електронний архів російськомовних документів
Бібліотека ComplexSystems - Інтернет- портал англійскої мови. Електроні версії більш 1500 енциклопедій, словників, тезаурусів
Енциклопедії online - бібліотека одного з крупніших енциклопедичних порталів
Архів електронних енциклопедій, що містить такі видання:
Велика радянська енциклопедія
Ілюстрований енциклопедичний словник
Енциклопедичний словник Брокгауза та Ефрона
Тлумачний словник російської мови В.І. Даля
Енциклопедія "Історія вітчизни"
Мала медична енциклопедія
Енциклопедія "Всесвітня історія"
Рок- енциклопедія С.Кастальського
Енциклопедія мистецтв "Великі майстри"
Український Лікнеп - електронні бібліотеки, підручникиї, словники
Яндекс. Словари - поиск по универсальным и тематическим энциклопедическим словарям, переводы
ABBYY Lingvo x3 – электронный словарь с расширенными возможностями
Online-переводчик текста компании ПРОМТ: английский, русский ...
Онлайн-словарь МультиЛекс - включает более 40 общих, тематических и толковых словарей, заслуживших доверие профессиональных лингвистов и переводчиков.
Відкрита електронна бібліотека "Медіаосвіта"
банки даних
Розвиток обчислювальної техніки й поява ємних запам'ятовувальних пристроїв прямого доступу обумовило інтенсивна розбудова автоматичних та автоматизованих систем різного призначення і масштабу, насамперед помітна у області бізнес-додатків. Такі системи працюють із великими обсягами інформації.
Іншими напрямами стали, з одного боку, системи управління фізичними експериментами, забезпечують сверх оперативну обробку у реальному масштабі часу величезних потоків даних від датчиків, з другого – автоматизовані бібліотечні інформаційно-пошукові системи. Це й призвело до появи нової інформаційної технології інтегрованого збереження і обробки даних – концепції баз даних, основу якої лежить надання обробній програмі із усіх збережених даних лише з тих, що їй необхідні, й у формі, необхідної цієї програмі.
Банк даних (>БнД) - це система спеціально організованих даних, програмних, мовних, організаційних і технічних засобів, виділені на централізованого накопичення та колективного багатоцільового використання даних.
Бази даних (>БД) - це іменована сукупність даних, яка відображає стан об'єктів та його відносини у аналізованої предметної області. Характерною рисою баз даних є сталість: дані постійно нагромаджуються і використовуються; склад парламенту й структура даних, необхідні розв'язання тих чи інших прикладних завдань, зазвичай постійні і стабільні у часі; окремі або навіть всі елементи даних можуть змінюватися – але це є прояви сталості – стала актуальність.
Систему керування базами даних (>СУБД) – це сукупність мовних і програмних засобів, виділені на створення, ведення та Постійної спільної використанняБД багатьма користувачами.
Іноді у складі банку даних виділяють архіви. Підставою при цьому є особливий режим використання даних, коли тільки п'яту частину даних перебуває під оперативним управліннямСУБД. Решта дані зазвичай розміщуються на носіях, оперативно не керованихСУБД. Одні говорили і самі дані у різні моменти часу можуть входити як і бази даних, і у архіви. Банки даних можуть мати архівів, але вони є, то склад банку даних може входити і системи управління архівами.
Ефективне управління зовнішньої пам'яттю є основний функцієюСУБД. Ці зазвичай спеціалізовані кошти настільки важливі з погляду ефективності, що з їхню відсутність система просто більше не зможе виконувати деякі завдання вже з того, що й виконання займатиме занадто чимало часу. У цьому жодна з цих спеціалізованих функцій, як побудова індексів,буферизация даних, організація доступу і оптимізація запитів, перестав бути видимої для користувача і відданість забезпечує незалежність між логічним і фізичним рівнями системи: прикладної програміст ні писати програми індексування, розподіляти пам'ять на диску тощо. буд.
Розвиток теорії та практики створення інформаційних систем, заснованих на виключно концепції баз даних, створення уніфікованих методів і коштів організації та пошуку даних дозволяють зберігати і дозволяють опрацьовувати інформацію про дедалі об'ємніших об'єктах та його взаємозв'язках, забезпечуючи багатоаспектні інформаційні потреби різних користувачів. Найвища вимога, які пред'являються банкам даних, можна сформулювати так:
Багаторазове використання даних: користувачі повинен мати можливість вільно використовувати дані по-різному.
Простота: користувачі повинен мати можливість легко відчути й зрозуміти, які дані є у їхньому розпорядженні.
Легкість використання: користувачі повинен мати можливість здійснювати (процедурно) простий доступом до даним, у своїй складнощі доступу до даних би мало бути приховані про систему управління базами даних.
Гнучкість використання: звернення до даних чи його пошук має здійснюватися з допомогою різних методів доступу.
Швидка обробка запитів на дані: запити на дані, повинні оброблятися з допомогоювисокоуровневого мови запитів, Не тільки прикладними програмами, написаними з єдиною метою обробки конкретних запитів.
Мова взаємодії кінцевих користувачів і системи має забезпечити кінцевим користувачам можливість отримання даних без використання прикладних програм.
База даних – це основа майбутньої нарощування прикладних програм: бази даних мають забезпечувати можливість швидкою і дешевої розробки нових додатків.
Збереження витрат розумової праці: існуючі програми розвитку й логічні структури даних нічого не винні бути іншим із внесенням змін - у базі даних.
Наявність інтерфейсу прикладного програмування: прикладні програми повинен мати можливість це й ефективно виконувати запити на дані; програми мали бути зацікавленими ізольованими розміщення файлів та способів адресації даних.
>Распределенная обробка даних: система повинна функціонувати у умовах обчислювальних мереж, і забезпечувати ефективний доступ користувачів до будь-яких даним розподіленоїБД, розміщеними у будь-якій точці мережі.
>Адаптивность і розширюваність: база даних мусить бутинастраиваемой, причому настроювання має викликати перезапису прикладних програм. З іншого боку, поставлений зСУБД набір визначених типів даних може бути расширяемим – у системі повинні матись кошти на визначення нових типів й не бути відмінностей у використанні системних і звільнення певних користувачем типів.
Контроль за цілісністю даних: система має здійснювати контроль помилок у цих і виконувати перевірку взаємного логічного відповідності даних.
Відновлення даних після збоїв: автоматичне відновлення без втрати даних транзакції. Що стосується апаратних чи програмних збоїв система повинна повертатися до певного узгодженим стану даних.
Допоміжні гроші мають дозволяти розробникові чи адміністратору бази даних передбачити й оптимізувати продуктивність системи.
Автоматична реорганізація, і переміщення: система мають забезпечувати можливість переміщення даних чи автоматичну реорганізацію фізичної структури.
Компоненти банку даних
Визначення банку даних передбачає, що зфункционально-организационной погляду банк даних є складноючеловеко-машинной системою, що включає у собі все підсистеми, необхідних надійного, ефективного і тривалого у часі функціонування.
У структурі банку даних виділяють такі компоненти:
· Інформаційна база;
·Лингвистические кошти;
· Програмні кошти;
· Технічні кошти;
·Организационно-административние підсистеми і нормативно-методичне забезпечення.
інформаційно-пошукові системи
Інформаційно –пошукові системи (ІПС) — це різновид автоматизованих інформаційних систем, в яких завершальна обробка даних не передбачається. Ці системи призначені для пошуку текстів (документів, їх частин, фактографічних записів) в сховищах (базах даних) за формальними характеристиками. Тому в роботі ІПС можна виділити два основних етапи: перший — збір і зберігання інформації, другий — пошук і видача інформації користувачам.
В економіці ІПС можуть використовуватися для зберігання і пошуку нормативних, планових, бухгалтерських та інших документів, даних для наукових досліджень.
ІПС відрізняються одна від одної за багатьма ознаками, але при вирішенні задач збору, зберігання і видачі інформації мають такі спільні процедури:
аналіз документів і їх добір;
створення пошукового образу документів (ПОД);
запис документів і їх пошукових образів на прийняті носії;
зберігання документів і ПОД;
аналіз запитів;
видача документів користувачам.
ІПС можна класифікувати за такими ознаками:
родом виконуваних операцій;
режимом пошуку;
типом інформаційно-пошукової мови (ІПМ);
типом критерію відповідності;
ступенем автоматизації.
За першою ознакою ІПС діляться на документальні, фактографічні, логічні і комплексні.
Документальні ІПС на інформаційні запити видають адреси зберігання пошукових образів, оригінали чи копії документів з необхідною інформацією.
Фактографічні ІПС у відповідь на введені в них інформаційні запити безпосередньо видають відповідні фактичні дані (структурний склад, формули, характеристики матеріалів і тому подібне).
Логічні ІПС видають на запит не лише введену раніше інформацію, але, якщо необхідно, виконують логічну переробку цієї інформації для одержання нової, що явно в систему не вводилась.
Комплексні ІПС містять сукупність елементів документальних, фактографічних і логічних ІПС.
За режимом пошуку ІПС діляться на системи, що працюють в режимі вибіркового розподілу інформації, тобто за постійними інформаційними запитами в масивах постійно поповнюваних документів, і системи ретроспективного пошуку за разовими змінними запитами абонентів з пошуком документів з даної тематики в масивах.
За типом інформаційно-пошукової мови ІПС класифікуються на системи з природними (людськими) і інформаційними мовами. Інформаційно-пошукові мови — це синтетично створені мови для ідентифікації і пошуку документів за запитом (наприклад, дескрипторна мова).
За критерієм відповідності, тобто сукупністю правил визначення ступеня формальної відповідності між ПОД (ПОД — виражений у термінах мови ІПС основний зміст документа, що займає значно менше машинної пам’яті від повного змісту документа) і пошуковим розпорядженням ПР (ПР — виражений у термінах ІПС пошуковий запит), ІПС поділяються на системи з використанням логічних схем (І, ЧИ, НЕ); з використанням аналітичних функцій (статистичні і векторні критерії); з використанням «вагових» функцій чи коефіцієнтів; з аналізом критерію відповідності на збіг чи часткове входження (пошукового розпорядження в ПОД).
За ступенем автоматизації ІПС класифікуються на системи з автоматичною класифікацією масивів (формування в ПОД породження класів за мітками, на основі асоціативних зв’язків між термінами в ПОД), системи з автоматичним пошуком для сортування і порівняння ПОД з пошуковим розпорядженням, системи з автоматичним індексуванням для автоматизації процесів згортання при реферуванні, анотуванні, виборі ключових слів і т. ін., системи з автоматичною видачею різновидів інформації (бібліографічних описів, ПОД, копій документів), системи з автоматичним управлінням (при наявності зворотного зв’язку і зміни режимів пошуку в ІПС).
Як уже зазначалося, на основі ІПМ використовують два основних режими чи методи організації пошуку: з вибірковим розподілом інформації і з ретроспективним пошуком.
При цьому застосовують різні мовні засоби, залежно від категорії користувачів і можливостей мов. Використовують мови, що забезпечують тільки можливості запитів, тобто виведення даних на екран чи друк в необхідному форматі; комплексні мови запитів-обновлень, що як більш розвинені мови дозволяють формулювати запити, які стосуються декількох взаємозв’язаних записів і дозволяють поновляти дані так же легко, як і формулювати запити; генератори звітів, що дозволяють вибирати необхідні дані і форматувати їх у вигляді потрібних форм документів; графічні мови, що дозволяють виводити інформацію у вигляді різних графіків і діаграм та інших зображувальних засобів.
При створенні ІПС неминуче виникає потреба у створенні тезаурусу системи, тобто набору спеціальних термінів для кодування понять та зв’язків між ними. Тезаурус дозволяє виражати зміст документів та запитів формалізованою інформаційною мовою.
Найбільш поширеними в сучасних автоматизованих ІПС є тезауруси з використанням мов дескрипторного типу, на відміну від тезаурусів з мовами класифікаційного типу, що використовуються, наприклад, в бібліотечно-бібліографічній класифікації з фіксованим обмеженим списком слів і словосполучень. Дескрипторами можуть бути окремі слова або словосполучення із групи синонімічних чи близьких за значенням слів, що використовуються в системі для контрольованого індексування (кодування) змісту документів і запитів встановленням відповідності між текстом документа і набором ключових дескрипторів.
мережа Інтернет, її послуги та характеристики
Рівень цікавості всіх шарів суспільства до глобальної інформаційної мережі Інтернет зростає з кожним днем. Кількість її користувачів різко збільшується і вже досягла 40-мільйонної відмітки. Ніхто і ніщо не спроможне зупинити цей лавинообразний процес. Користувачів не зупиняють навіть проблеми, які пов'язані з забезпеченням захисту даних та особистих комп'ютерів користувачів від несанкціонованого доступу. При цих умовах потреба в інформації про мережу Інтернет, її можливості, сервіси, які існують в Інтернет, стає особливо гострою.
Інтернет - це обширна, розгалужена (розподілена) мережа, яка вміщує в собі комп'ютерні вузли, що розподілені по усьому світу. Відповідно до деяких джерел, Інтернет охопила понад 100 країн, поєднала приблизно 40 тис. окремих мереж, з яких 1,7 млн. вузлових комп'ютерів. Коли Ви з'єднуєтесь з Інтернет, ваш комп'ютер стає частиною цієї всесвітньої мережі комп'ютерів. Інтернет - це мережа мереж комп'ютерів, величезна кількість мереж - які зв'язані за допомогою міжмережевих шлюзів. Існує дві важливих характеристики, які їх з'єднують:
1) всі, мережі згодні використовувати єдині умовні означення, щоб вирішити, яким чином дані будуть переміщені, і як помилки будуть оброблені;
2) всі мережі в Інтернет мають спільний шлях адресації повідомлень, і мають спеціальну ідентифікацію комп'ютерів, які знаходяться в системі Інтернет.
Зверніть увагу:
! Засобами Інтернет, Ви маєте змогу використовувати електронну пошту, мати доступ і приймати участь у телеконференціях, обговоренні різних питань, використовувати бази даних, передавати файли тощо. По мережі розповсюджується програмне забезпечення, часто безкоштовне, різноманітні документи щодо функціонування мережі і роботі в її середовищі користувачів.
! Інтернет не компанія. Не має єдиної влади, яка б керувала Інтернет. Кожна автономна мережа у складі Інтернет має свої особисті правила, інструкції, і приймає рішення щодо загальної доступності інформації.
! Ніхто не є власником Інтернет. Мережі Інтернет можуть надавати доступ до ресурсів інформації, послуг зв'язку (електронна пошта або e-пошта, інформаційні табло, комп'ютерні конференції, архіви даних, спільне програмне забезпечення, інтерактивні каталоги бібліотек, передача файлів тощо).
! Інтернет - це система, яка безперервно розвивається людьми, які користуються її послугами.
Незважаючи на усмішки професіоналів, Інтернет можна порівняти з "інформаційною магістраллю". Це розподілена, з багатьма гілками мережа доріг, до складу якої входять швидкісні траси, шосе, невеличкі стежки. На кожному перехресті установлено комп'ютер, через який потрібно добратися до іншого і таким чином далі, поки не буде пункт призначення. Будь-який комп'ютер в системі Інтернет можна з'єднати з іншим будь-яким комп'ютером за допомогою "дорожньої карти". Якщо дорога до того місця, до якого треба дістатися закрита, автоматично буде знайдено об'їзд.
Розбіжність у роботі Інтернет і дорожньої мережі полягає у швидкості руху. Дістатися США можна за такий же час, що й до найближчого перехрестя. Після того, як Ви прибудете на потрібний пункт, можна на відстані управляти комп'ютером цього пункту. Можна за долі секунди вибрати та одержати потрібну інформацію.
2. Статистичні дані відносно Інтернет.
Ще не один користувач не вийшов з Інтернет.
У 1985 році у складі Інтернет було приблизно 100 мереж.
У 1989 - приблизно 500.
У січні 1990 - 2218.
У червні 1990 Центр інформації мережі оцінював кількість мереж на рівні 4 тис. З того часу кількість мереж зросла у 4 рази.
1995 - 40 млн. користувачів.
Планується, що у 1998 буде понад 100 млн. користувачів мережі. Порівняйте ці цифри з 120-150 млн. комп'ютерів, які встановлено у світі, і ви побачите величезні можливості розвитку комунікаційних мереж.
Деякі факти про Інтернет.
* Кількість користувачів у Західній Європі на липень 1995: 1.400.000;
* Кількість користувачів у США на 1995: 4 млн;
* Інтернетiвські користувачі в середньому проводять 5 годин і 28 хвилин на тиждень в Інтернет;
* Понад 1,000 нових комп'ютерів входять до складу Інтернет кожного дня;
* Понад 20 мільйонів електронних повідомлень мандрують по Інтернет протягом кожного тижня;
* Обсяг даних, які передаються засобами Інтернет, зростає на 14 % за місяць;
* В середньому, кількість повідомлень електронної пошти у Білий дім досягає в середньому до 26000 повідомлені на протязі одного дня.
* Щорічний курс приросту для Gopher: 997 %.
* Щорічний курс приросту по усьому світу для WWW (World Wide Web): 341,634%.
* Два роки тому, у всьому світі не існувало жодного WWW. Сьогодні Ви можете спілкуватися з понад 7 мiльйонами WWW і мати доступ до 100 мільйонів документів за декілька дотиків на кнопку "миші".
* Понад два мiльйона комп'ютерів і 40 мільйонів користувачів зв'язані в глобальній мережі Інтернет.
3. Історія виникнення мережі мереж.
Інтернет - всесвітня мережа дальніх зв'язків, яка з'єднує мільйони користувачів комп'ютерів в великій кількості країн. Спочатку нічого не говорило у користь того, що Інтернет стане комп'ютерною мережею загального користування. Як і всі інші великі ідеї, "мережа-мереж" виникла з проекту, який був призначений для зовсім інших цілей.
Це почалося в 1969 з ARPANET - експерименту, який був фінансований Агенцією передових дослідницьких проектів Міністерства оборони США. АRPANET поєднувала університети, воєнні установи та їх підрядчиків. Відділ захисту інформації повинен був перевірити можливість створення мереж, які могли б протистояти навіть частковому зруйнуванню (подібному до ядерного бомбардування), і, все ж таки, функціонувати. Це використовувалося для того, щоб зв'язатися не тільки з воєнними структурами, але й з великою кількістю університетів, для спільного проведення досліджень методів підтримки зв'язків при ядерному бомбардуванні. Спочатку засновники ARPANET дозволяли вченим тільки увійти до системи і запустити програму на віддаленому комп'ютері. Але скоро до цих можливостей додалась ще передача файлів, електронна пошта та списки розсилки. Все це забезпечувало спілкування дослідників, які цікавляться спільними галузями науки і техніки.
Поряд з розвиненням ARPANET розвивались і інші мережі. Дуже швидко стала необхідною потреба в нових способах зв'язку. Ще з 1973 року, за 10 років до революції персональних комп'ютерів, агенція ARPA під своєї новою назвою DARPA почала здійснювати програму, метою якої було визначити, яким чином зв'язати мережі між собою так щоб урахувати той факт, що кожна з мереж використовує різні методи передачі інформації. При належній реалізації для зв'язку між мережами можуть бути задіяні шлюзи, якідозволяють трафіку без усяких перешкод переходити від однієї мережі до іншої.
Наступна стадія у розвитку Інтернет була у 1980-ці, коли National Science Foundation ( NSF), за допомогою технології, яка була розроблена для ARPANET. Була створена загальнонаціональна мережа, яка складалася з п'яти загальнонаціональних суперкомп'ютерних центрів. Вони були зв'язані з сусідніми університетами і дослідницькими центрами. Це надало будь-якому комп'ютеру мережі змогу надсилати повідомлення через сусідів, щоб зв'язатися з будь-яким іншим комп'ютером.
NSF вдосконалив універсальний доступ освіти до мережі, за допомогою фінансування зв'язків університетського містечка, проте, тільки, якщо університетське містечко мало план пропонувати доступ іншим. Сьогодні NSFNET поєднує уряд, університети, дослідницькі та комерційні установи в усьому світі.
Сьогодні до Інтернет підключено мережі , які охоплюють всі континенти, навіть Антарктику, і з'єднують кожне місто на планеті. Ви можете їхати по інформаційному супершосе поза Великою стіною Китаю, мандрувати у Великих Пірамідах Єгипту, біля Британії, поперек піщаних дюн Пустелі Сахара, долати непрохідні джунглі Африки, стародавні руїни інків у Південній Америці, і назад, у ваше рідне місто, не встаючи з Вашого комфортного стільця.
Багато користувачів і вдома, і на роботі бажали б одержати доступ до величезних ресурсів мережі. Найпростіше рішення для цього - модем та комутоване з'єднання з вузловим комп'ютером (по телефонній лінії). Для оволодіння Интернет необхідно бажання одержати інформацію, уміння працювати на комп'ютері та наявність доступу до Интернет. Найважливіше - бажання одержати інформацію. Саме Інтернет може запропонувати те що потрібно: необхідні для Вас відомості, причому саме тоді, коли вони необхідні.
Інтернет - це обширна, розгалужена (розподілена) мережа, яка вміщує в собі комп'ютерні вузли, що розподілені по усьому світу. Відповідно до деяких джерел, Інтернет охопила понад 100 країн, поєднала приблизно 40 тис. окремих мереж, з яких 1,7 млн. вузлових комп'ютерів. Коли Ви з'єднуєтесь з Інтернет, ваш комп'ютер стає частиною цієї всесвітньої мережі комп'ютерів. Інтернет - це мережа мереж комп'ютерів, величезна кількість мереж - які зв'язані за допомогою міжмережевих шлюзів. Існує дві важливих характеристики, які їх з'єднують:
1) всі, мережі згодні використовувати єдині умовні означення, щоб вирішити, яким чином дані будуть переміщені, і як помилки будуть оброблені;
2) всі мережі в Інтернет мають спільний шлях адресації повідомлень, і мають спеціальну ідентифікацію комп'ютерів, які знаходяться в системі Інтернет.
Зверніть увагу:
! Засобами Інтернет, Ви маєте змогу використовувати електронну пошту, мати доступ і приймати участь у телеконференціях, обговоренні різних питань, використовувати бази даних, передавати файли тощо. По мережі розповсюджується програмне забезпечення, часто безкоштовне, різноманітні документи щодо функціонування мережі і роботі в її середовищі користувачів.
! Інтернет не компанія. Не має єдиної влади, яка б керувала Інтернет. Кожна автономна мережа у складі Інтернет має свої особисті правила, інструкції, і приймає рішення щодо загальної доступності інформації.
! Ніхто не є власником Інтернет. Мережі Інтернет можуть надавати доступ до ресурсів інформації, послуг зв'язку (електронна пошта або e-пошта, інформаційні табло, комп'ютерні конференції, архіви даних, спільне програмне забезпечення, інтерактивні каталоги бібліотек, передача файлів тощо).
! Інтернет - це система, яка безперервно розвивається людьми, які користуються її послугами.
Незважаючи на усмішки професіоналів, Інтернет можна порівняти з "інформаційною магістраллю". Це розподілена, з багатьма гілками мережа доріг, до складу якої входять швидкісні траси, шосе, невеличкі стежки. На кожному перехресті установлено комп'ютер, через який потрібно добратися до іншого і таким чином далі, поки не буде пункт призначення. Будь-який комп'ютер в системі Інтернет можна з'єднати з іншим будь-яким комп'ютером за допомогою "дорожньої карти". Якщо дорога до того місця, до якого треба дістатися закрита, автоматично буде знайдено об'їзд.
Розбіжність у роботі Інтернет і дорожньої мережі полягає у швидкості руху. Дістатися США можна за такий же час, що й до найближчого перехрестя. Після того, як Ви прибудете на потрібний пункт, можна на відстані управляти комп'ютером цього пункту. Можна за долі секунди вибрати та одержати потрібну інформацію.
2. Статистичні дані відносно Інтернет.
Ще не один користувач не вийшов з Інтернет.
У 1985 році у складі Інтернет було приблизно 100 мереж.
У 1989 - приблизно 500.
У січні 1990 - 2218.
У червні 1990 Центр інформації мережі оцінював кількість мереж на рівні 4 тис. З того часу кількість мереж зросла у 4 рази.
1995 - 40 млн. користувачів.
Планується, що у 1998 буде понад 100 млн. користувачів мережі. Порівняйте ці цифри з 120-150 млн. комп'ютерів, які встановлено у світі, і ви побачите величезні можливості розвитку комунікаційних мереж.
Деякі факти про Інтернет.
* Кількість користувачів у Західній Європі на липень 1995: 1.400.000;
* Кількість користувачів у США на 1995: 4 млн;
* Інтернетiвські користувачі в середньому проводять 5 годин і 28 хвилин на тиждень в Інтернет;
* Понад 1,000 нових комп'ютерів входять до складу Інтернет кожного дня;
* Понад 20 мільйонів електронних повідомлень мандрують по Інтернет протягом кожного тижня;
* Обсяг даних, які передаються засобами Інтернет, зростає на 14 % за місяць;
* В середньому, кількість повідомлень електронної пошти у Білий дім досягає в середньому до 26000 повідомлені на протязі одного дня.
* Щорічний курс приросту для Gopher: 997 %.
* Щорічний курс приросту по усьому світу для WWW (World Wide Web): 341,634%.
* Два роки тому, у всьому світі не існувало жодного WWW. Сьогодні Ви можете спілкуватися з понад 7 мiльйонами WWW і мати доступ до 100 мільйонів документів за декілька дотиків на кнопку "миші".
* Понад два мiльйона комп'ютерів і 40 мільйонів користувачів зв'язані в глобальній мережі Інтернет.
3. Історія виникнення мережі мереж.
Інтернет - всесвітня мережа дальніх зв'язків, яка з'єднує мільйони користувачів комп'ютерів в великій кількості країн. Спочатку нічого не говорило у користь того, що Інтернет стане комп'ютерною мережею загального користування. Як і всі інші великі ідеї, "мережа-мереж" виникла з проекту, який був призначений для зовсім інших цілей.
Це почалося в 1969 з ARPANET - експерименту, який був фінансований Агенцією передових дослідницьких проектів Міністерства оборони США. АRPANET поєднувала університети, воєнні установи та їх підрядчиків. Відділ захисту інформації повинен був перевірити можливість створення мереж, які могли б протистояти навіть частковому зруйнуванню (подібному до ядерного бомбардування), і, все ж таки, функціонувати. Це використовувалося для того, щоб зв'язатися не тільки з воєнними структурами, але й з великою кількістю університетів, для спільного проведення досліджень методів підтримки зв'язків при ядерному бомбардуванні. Спочатку засновники ARPANET дозволяли вченим тільки увійти до системи і запустити програму на віддаленому комп'ютері. Але скоро до цих можливостей додалась ще передача файлів, електронна пошта та списки розсилки. Все це забезпечувало спілкування дослідників, які цікавляться спільними галузями науки і техніки.
Поряд з розвиненням ARPANET розвивались і інші мережі. Дуже швидко стала необхідною потреба в нових способах зв'язку. Ще з 1973 року, за 10 років до революції персональних комп'ютерів, агенція ARPA під своєї новою назвою DARPA почала здійснювати програму, метою якої було визначити, яким чином зв'язати мережі між собою так щоб урахувати той факт, що кожна з мереж використовує різні методи передачі інформації. При належній реалізації для зв'язку між мережами можуть бути задіяні шлюзи, якідозволяють трафіку без усяких перешкод переходити від однієї мережі до іншої.
Наступна стадія у розвитку Інтернет була у 1980-ці, коли National Science Foundation ( NSF), за допомогою технології, яка була розроблена для ARPANET. Була створена загальнонаціональна мережа, яка складалася з п'яти загальнонаціональних суперкомп'ютерних центрів. Вони були зв'язані з сусідніми університетами і дослідницькими центрами. Це надало будь-якому комп'ютеру мережі змогу надсилати повідомлення через сусідів, щоб зв'язатися з будь-яким іншим комп'ютером.
NSF вдосконалив універсальний доступ освіти до мережі, за допомогою фінансування зв'язків університетського містечка, проте, тільки, якщо університетське містечко мало план пропонувати доступ іншим. Сьогодні NSFNET поєднує уряд, університети, дослідницькі та комерційні установи в усьому світі.
Сьогодні до Інтернет підключено мережі , які охоплюють всі континенти, навіть Антарктику, і з'єднують кожне місто на планеті. Ви можете їхати по інформаційному супершосе поза Великою стіною Китаю, мандрувати у Великих Пірамідах Єгипту, біля Британії, поперек піщаних дюн Пустелі Сахара, долати непрохідні джунглі Африки, стародавні руїни інків у Південній Америці, і назад, у ваше рідне місто, не встаючи з Вашого комфортного стільця.
Багато користувачів і вдома, і на роботі бажали б одержати доступ до величезних ресурсів мережі. Найпростіше рішення для цього - модем та комутоване з'єднання з вузловим комп'ютером (по телефонній лінії). Для оволодіння Интернет необхідно бажання одержати інформацію, уміння працювати на комп'ютері та наявність доступу до Интернет. Найважливіше - бажання одержати інформацію. Саме Інтернет може запропонувати те що потрібно: необхідні для Вас відомості, причому саме тоді, коли вони необхідні.
Підписатися на:
Дописи (Atom)